NagarD написав:Я вибачаюсь якщо образив чимось.
Перше, щось подібне я побачив у кліпі гурту селфі - вишиваночка
Коли в екран підставили гарні личка і думали, що зробили шедевр. І цей федевр прокрутився три тижні. Потім півроку показували - "парошок бєлого цьвета".
Ви хоч одну пісню зі списку слухали? Особливо першу? Ось це реально вартий уваги ремікс, теж, відомої пісні!
А ви пропонуєте що? Баяніста-земляка, якому треба було чимось закрити ефір, бо баяна забагато буде? Я звісно йому вдячний. Він молодець. Але він щось робить не так. Можливо це просто кавер (обкладинка) і він хотів зробити її гарною.
В будь-якому випадку хочу щоб з обкладинок зникли пафос, жопи і гарні личка.
Тоді з'явиться можливість для таких людей і гуртів як Іларія, сестри Тельнюк, Флайzzza, ДахаБраха і інших!
Тепер хто ж паплюжить українську буденність. Це наступні передачі: тіпочки, віталька, маслюки і інше лайно яке показує молоді, що круто, а що ні. А круто, мацати на людях жіночу дупу, курити в 7 років, красти на роботі і т.д.
В такому середовищі немає місця Іларії, зате для бєлого парашочка відкриті двері.
Сестри Тельнюк не претендували на масовість і в часи «Території А» — їхня творчість початково задумувалась як «мистецтво не для всіх». Гурт цікавий, але навіть за найсприятливіших обставин для української музики, навряд чи зараз їм щось світить (враховуючи, що початок їхньої творчості припадає ще аж на вісімдесяті).
З чимось можу погодитися, з чимось ні. З одного боку, коли українською співають «для галочки» і роблять самий фольклор та кавери Івасюка, це ні до чого хорошого не призведе (це якби 90% сучасної російськомовної музики складалося з частушок та каверів Висоцького під балалайку). З другого — можливо, не слід аж так завищувати планку. Українська музика має бути різноманітною, в ній має бути багато виконавців (у т.ч., й посередніх), щоб серед них з'являлись імена, варті уваги. У т.ч., й ті, що випадають за межі «високих» жанрів — ніша голої Насті об'єктивно існує й має бути чимось заповнена (якщо її заповнять співачки рівня Іларії чи сестер Тельнюк — узагалі круто:) ). З третього — з моєї точки зору, українська музика стоїть на місці. Кавера на стару пісню й папуга зробити може, в принципі — а треба щось нове й актуальне, чого ще не було. Значна частина проблеми — дефіцит сучасних якісних текстів. Якщо автор-виконавець у житті майже не говорить українською, сам він, не маючи мовного чуття та практики, не зможе зробити нічого серйозного — в гіршому випадку, до творчості долучиться якийсь літредактор і допоможе заспівати пісню на канцеляриті. Тобто, потрібні або співаки, що самі досконало знають мову, або професійні поети. «Плач Єремії» чи вже згадані сестри Тельнюк брали слова актуальних на той час поетів, і їхні композиції звучали достатньо вишукано та прогресивно. «Скрябін» чи «Брати Гадюкіни» самі робили тексти своїх пісень — максимально використовуючи ресурс мови, якою безпосередньо володіли, включаючи сленг, діалект, навіть русизми. Для багатьох поп-виконавців слова писали професійні поети, що спеціалізувались на піснях. «Королівські зайці» експериментували з поезією класиків, переінакшуючи та переосмислюючи її (що вже, в принципі, на межі фольклору та каверів, хоча теж вимагає мовного чуття). Але все це дев'яності, а то й вісімдесяті — двадцять-тридцять років тому. Назвіть якогось справді сучасного поета,не присипаного нафталіном, чию творчість можна перетворити на пісню. Звичайно, ідеально, якщо музиканти самі пишуть собі пісні, але тих, хто справді це вміє робити, менше, ніж тих, хто може співати. Звідси й бажання співати лінивим способом — не підбираючи слова до пісні, а беручи вже співане кимось, з закосом під українську традицію — для галочки, звичайно, без надії, що хтось це взагалі слухатиме.