класична задача: FizzBuzz
Write a program that prints the integers from   1   to   n  (inclusive).
But:
          for multiples of three,   print   Fizz     (instead of the number)
          for multiples of five,   print   Buzz     (instead of the number)
          for multiples of both three and five,   print   FizzBuzz     (instead of the number)

def solution(n):
  print <code> 

рішення:

def sol(n):
    print('\n'.join([{0:'Fizz', 1:'Buzz', 2: 'Fizz Buzz'}[[0,1,2].index(2 if not i%3 and not i%5 else 1 if not i%5 else 0)] if not i%3 or not i%5 else str(i)  for i in range(1, n+1)]))
    
sol(30)

або простіше:

def sol(n):
    print('\n'.join(['Fizz Buzz' if not i%3 and not i%5 else 'Buzz' if not i%5 else 'Fizz' if not i%3  else str(i)  for i in range(1, n+1)]))

def solution(a): #приймає стрічку з розділених пробілом цілих
    a=a.split()[1::2];print('\n'.join(a+[str(sum(map(int,a)))]))

ніби коротше. А крапка з комою мені подобається більше за if print().

Не розумію - що таке "не X, а формат запису Y в X".

Вам ніхто не забороняє створити власну гілку із власними правилами.

А на мою думку, сенс подібних задач втрачається, коли використовується 100500 знаків в одній інструкції, щоб уникнути двох інструкцій.
Втім, дійсно, краще детальніше визначити правила, щоб уникнути суперечок. Поки що я б подав їх так:
Відповідь має складатися з функції, що приймає параметрами вхідні дані у найбільш очевидній формі, що відповідає умові (числа - int чи float, стрічки - string, масиви - list і т.д.), і другим рядком повертає значення, яке треба вивести в умові. Другий рядок має, за можливості, вміщатися у 80 символів із початковими відступами.