Оце трапився такий досвід зі мною.
Поки є можливість, пробую то те, то се.
Думаю собі, як підробіточку, позаймаюсь з дітлахами мікроконтролерами. Зараз багато цих новомодних робо-шмобо-ардуіно-шмардуіно. По всім вимогам, крім викладання, я підходжу аж занадто. Саме за досвідом викладання і хотів піти.
Одному телефоную і починаю розпитувати то про одне, то про інше. Питаю його: - а навчальна програма є? А він каже: - є, з інтернету там скачаємо і там програми писати.
Розумію, шо там людина цим займається, ні бє, ні мє. Поки не ходив туди. Відклав.
Телефоную в більш "круту" робо-шмобо. Пояснюю, що до чого. Він каже, що на мило тест завдання відправе. Добре. Чекаю. Приходить завдання, ну зовсім просте і легке. Зібрати на арду "розумний" хванарік, що реагує на звук і світло. Зв'язуюсь з тим типом і кажу:
- та хоч зара складу і напишу прогу. Куди приходити?
- ходити не треба, по скайпу покажеш пристрій.
- пфффф, в мене немає ардуіно боард. Є різні STM32 борди, ESP8266, датчики 1-wire, SPI, дисплеї різні, тощо.
- треба ардуіно боард.
На цьому я закінчив спілкування. Мабуть таки ардуінщик це діагноз
Це не перший раз я стикаюсь в житті з таким вузьколобством. Але кожного разу мені це так мозок виносить, що аж потребую поділитись. Типу виговоритись.