Або взагалі ж -> g, ґ ->q або hz

Доречі апостроф в utf8 йде перед всіма буквами(вірніше власне той символ що має код 39, бо різні люди можуть вживати різний апостроф)
Тобто комбінації з апострофом будуть йти навіть перед комбінаціями з буквою а. Цікаво наскільки воно співпадає з сучасними українськими словниками.

Дӓкуӱ за відомість про частоту.

Так, через Щ маёмо проблему з Ш чи Ч. Але чому ӓ зробив саме так? Проходив мимо, але коли серʼӧзніше: Ш — окремиь звук, а Ч Ц — африкати до ТШ ТС відповідно. Лӓтинська С: а) частково вже повʼӓзана з звуками Ч Ш; б) коли узӓти ӓк Ш, то непогано підходить виглӓдом до парного ӟвінкого звуку G Ж. Звісно, було ліпше, аби ті звуки мали окремі власні букви.

Q підходить до Ґ не тільки скільки рідкостӱ, скільки давниноӱ звука Ґ, і також, очевидно, чудово пасуё до парного К.

Проблему з апотрофом не тільки ми маʼ, ось анґліьська вживаʼ: a) U+0027 — apostrophe: прӓма чи проґрама, та з 39; б) U+2019 — right single quotation mark; в) U+02BC — modifier letter apostrophe — особисто саме ту пропонуӱ вживати.

Не ёсмь шанувальником теперешнӧї абетки і Unicode, звісно, тому прикріпив звукову і лӧгічнішу однознакову абетку просто ӓк додаток. Але коли конче треʼ сортувати, то ліпше не вигадувати надхитру абетку, а, гадаӱ, написати відповідниь сортувач.

Длӓ більшости помʼӓкшень вживаётьсӓ саме звичаёве помʼӓкшеннӓ, а не зміна на звуків, ӓких пан навів. Хоча, не заперечуӱ, инколи таке траплӓё, але переважно а) у запозичених словах; б) лӱдьми, котрі живуть білӓ кордону чи приїхали із закордону.

Ёсмь шанувальником думки драгоманівки, цебто відсутність ӧтованих і букви Щ; такиь собі перехідниь проміжок на лӓтинку. Не пишу так, бо багатӧм просто незвично, але умлӓути приьмаӱть легкіше. Наголошу: більшість західних лӓтинописемні не маӱть подібних букв; абетка на основі південословʼӓської не вклӱчаё ӧтовані і Щ; білоруська — Щ. Щоправда, кожна маʼ власні букви, ӓк наша Ґ.

Цебто відмовитисӓ від більшости згаданих вами букв — взагалі не проблема. Додав би, ӓк пан міг помітити, що одна з букв Й Ь — заьва. Бо: а) загалом діьсно швидше чи однаково писати; б) ліпше відображаё звукову складову; в) лӧгічність; г) ліпше длӓ друкарів.

Так, це просто a) перебуквуваннӓ, бо очевидно, що треʼ створити допоміжні знаки чи букви до Ч Ц, можливо і длӓ ДЖ ДЗ; б) повна форма написаннӓ, коли все-таки існуӱть допоміжні знаки, але, раптово, немаё змоги написати їх, штибу німецкі Ä АЕ, Ö OE, Ü UE.

Тому так чи инакше матимемо длӓ зручности допоміжні знаки чи взагалі нові букви у лӓтинки. Але перед тим, ӓк злӓкатисӓ від цӧго, наголошу, що кирилицӓ вже маё ӓвні допоміжні знаки Й Ї, неӓвні Ю Я Ц Щ Ґ.

З існуӱчих ё непогана така лӓтинка. Коли врахувати і окремих букв длӓ ДЖ ДЗ, то проблемка. Але клӱчові букви моёї абетки підкажуть:

DZ        Žž
DG        Ǧǧ

TS        Šš
TC        Čč

Драгоманівка драгоманівкою, але перечитуйте перед тим як відправляти свій допис. Бо в довгих абзацах від мене утікає потік вашої думки.

А от ще цікаво, чому українська абетка має саме той порядок, що має. Це має якесь наукове обгрунтування чи просто так сі стало?

1. Спробував поӓснити, шчо не всі букви потрібні, на прикладі нашого одного правопису. сучасного стану і справах инших.

2. Бажано уточнити, ӓкої саме мови. Коли СЧ московське (причому доволі рідке таке, згадуӱ хіба шчо счастье), а ШЧ українське, то дуже схожі, але московське починаё «різкіше», а українська так закінчуё.

3. Бо так скопіӱвати у греків, ӓкі у своӱ чергу скопіӱвали у семітів, цебто фінікіьців, ӓкі, у своӱ чергу, у когось теж чи самі вигадали… А там нитка губитьсӓ, ось такі справоньки. Ось тут непоганиь приклад розвитку лӓтини і кирилиці (инші).