Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Куточок юного хвілолога
Сторінки Попередня 1 2 3 4 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
може не треба так?
Привіт драгоманівка! Ось так вона охоплӱё краї!
Все би нічого, але у деӓких говірках і не помнӓкшуё і звук и цілком існуё, тому там де і помнӓкшувала — цілком писали ї.
Ще могутнӓ сила Q: квестіӓ не замініти на фестіӓ, бо вони обидва існуӱть.
Як і може не пом’якшувати?
Ось так
Завжди перед і твердо вимовляємо звуки, які в нашій мові ніколи не бувають мʼякими — б в г ґ ж к м п р ф х ч ш: біг, вінок, гілка, жінка, кіт, місто, пірʼя, річка, фіртка, хіть, чітко, шість.
Твердо вимовляємо співзвуки д т л н з с ц перед і в тих словах, в яких цей звук чергується з о: дім (до дому), стіл (до столу), ніч (до ночі), ніс (до носа), сіль (до солі), росіл, спосіб; у множині: осіб (особа), ніг (нога).
Мʼяко вимовляємо співзвуки д т л н з с ц перед і в тих словах, в яких цей звук не чергується з о (де в старословʼянській мові писали Ѣ): дїд, дїйсно, дїло, тїло, лїс, лїд (леду), залїзо, слїд, слїпий, снїг, нинї, нїмий, зїлля, сїно, сїсти, сїчень, сїяти, сусїд, цїдити, цїкавий, цїна.
Як і може не пом’якшувати?
Може — на половині українського ареалу є таке явище, коли і на місці історичних о, ы не пом'якшує попередню зубну приголосну. Причому, носії такого варіанту вимови часто навіть не усвідомлюють це — наприклад, моя мама теж не помічала свого непом'якшуючого і, доки я не звернув увагу, як вона вимовляє омографічні пари, такі як ніс (частина обличчя) та ніс («нести» в минулому часі), або «двоє синів» та «льон синів».
Крім того, приголосні, які не є зубними, повноцінно пом'якшуватись не можуть взагалі — це стосується не лише згаданих діалектів, а й навіть орфоепічної норми.
от візьмемо намисто і намісник. М ж перед і м’ягке.
Чіп і чипуритись - це ж не одне і те саме ч
Не знаӱ. Намісник і намисто длӓ мене однакові, ӓк і кішка, кишка. А чіп і чипуритись ріжні, так.
Гм. То як воно тоді звучить? Хіба не як и?
Ні, звучить воно як м'яке і чи трохи нижче (але до и не доходить).
от візьмемо намисто і намісник. М ж перед і м’ягке.
Тут, скоріш, як в англійській (me, meat тощо), де приголосна майже не видозмінюється.
Чіп і чипуритись - це ж не одне і те саме ч
Але й повноцінної м'якості (як у російській) в першому випадку нема — лише напівпом'якшення. Або візьміть пару жінка/жити — тут те ж саме. Ізольовано чисто вимовити жь, чь, шь неможливо, розбіжності між складами з і та и зводяться переважно до відмінностей у вимові самої голосної.
Це просто справа привички. Ваші очі бачать и чи і, та мозок автоматично підсовує потрібний звук. В тих мовах де такої букви нема, там теж є різні звуки, але їхній мозок робить іншу підстановку.
https://en.wikipedia.org/wiki/Near-clos … nded_vowel - отут є ціла група різних звуків, які в мовах що використовують латинку в більшості передаються буквою і
Звуки i, y, ɨ, ɪ, ʏ, ɪ̈
Ну, ні. «Жінка» не звучить як «жинка» — відстань між голосними доволі помітна. Аналогічно, «ніс» (з твердим н) не звучить як «нис», «сіль» не звучить як «силь». Відмінність між самим голосними дволі значна. Утім, існують діалекти, де тверде «і» реалізується як «и», як і діалекти, де «и» реалізується подібно до «і» (це стосується, в першу чергу, північних говорів).
Я може трохи не правильно початково вибрав позначення и як і, в першому пості на цю тему. Давайте зробимо навпаки.
и залишається и, а і стає ьи.
Хіба можна прочитати не однозначно ньис, чьип, льис. Я розумію що и буде в цих словах читатись трохи по різному. Але в українські мові немає таких слів де було би буквосполучення ьи. Відповідно якщо замінити і на ьи і знати що воно читаєтсья як і. То проблем небуде з дзвозначністю.
Взагалі-то десь ё, але у ӓкогось запозичиного слова, котрого вже забув.
У межах нинішньої огрубленої передачі української фонетики, графічна заміна і на ьи нічого принципово не змінить. Проте, для орфоепічно точної передачі вимови, бажано мати окремі позначення для и, твердої і, м'якої і (в желехівці — ї після приголосних). Власне, в деяких випадках і може реалізуватись як м'яке и (наприклад, у закінченнях прикметників: синьий льон, але на синїй квітцї), про що згадується в деяких матеріалах з української орфоепії, хоча в желехівці та інших історичних правописах це графічно не відображалось.
а навіщо та різниця. Синьа квьитка, синьий квьитцьи.
Спрощуються правила написання слів. Коринь синь залишається просто додаємо суфікси.
Чи хтось не буде знати як прочитати синьий? І зможе прочитати якось так, що його не так зрозуміють?
Це як наголоси. Зазвичай ми їх не пишемо, але якщо людина неправильно наголошує слова при вимові, виникає враження іноземного акценту. Крім того, співіснування кількох варіантів вимови «і» додає українській мові милозвучності, без них мова видається «пласкою», як мелодія, де акорди замінено простими нотами.
я не кажу про спосіб читання і вимовляння. Я про спосіб запису.
От якщо в школі вчити дітей, що сі - читається як си, а сьі - як сі. То через 20 років в нівкого не буде ніяких проблем з правильним читання і вимовлянням.
В кирилиці нічого не треба міняти. Просто якщо розробляти латинку з цим зауваженням. то багато речей спрощується плюс появляєтсья вільна буква)
Хибний/неточний спосіб запису сприяє тому, що люди, які учать мову з книжок, потім переносять ці неточності і в вимову. Тому паралельно із спрощеним записом як основним має існувати й деталізований (наприклад, в українській здебільшого пишуть без наголосів, хоча за необхідності їх можна поставити. Або транскрипційний запис в англійських словниках — якщо основна система запису не має чіткого зв'язку з вимовою).
От якщо в школі вчити дітей, що сі - читається як си, а сьі - як сі. То через 20 років в нівкого не буде ніяких проблем з правильним читання і вимовлянням.
Але якщо я хочу пояснити, як саме точно звучить слово в моєму варіанті української, то можу скористатися желехівкою, яка має той же алфавітний склад, але дає більшу фонетичну деталізацію. Користуючись алфавітом без і, це вже буде складно.
От якщо в школі вчити дітей, що сі - читається як си, а сьі - як сі. То через 20 років в нівкого не буде ніяких проблем з правильним читання і вимовлянням.
В кирилиці нічого не треба міняти. Просто якщо розробляти латинку з цим зауваженням. то багато речей спрощується плюс появляєтсья вільна буква)
Взагалі, правильна латинка має зберігати відповідність 1:1 з кирилицею, щоб можна було без втрат конвертувати текст в обох напрямках.
