Привіт! Міь імʼӓ ё Крапка. А твіь? І чому зробив ти не писати пис так?

Ьа, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони - очевидно що множина утворюється додавання и
ь - читається як й, але якщо йде після приголосної то пом’якшує її.

Ьа бу добр(добро) - я є добрий
Ьа бул(було) добр(добро) - я був добрий
Ьа буме добр(добро) - я буду добрий

Ьа писат - я пишу
Ьа писатло - я писав
Ьа буме писат - буду писати
або
Ьа писатме - я буду писати

Ьа бу писач(тш)иь - я пишу в даний момент
Ьа було писачиь - я писав(ла) коли щось сталось
Ьа буме писачиь - я буду писити коли щось станеться

Ьа ма писатло - я маю написане, я написав
Ьа мало писатло - я мав(ла) написане, я вже тоді написав
Ьа буме ма писатло - я буду мати написане, я напишу

Ще до цього дойдем, Доречі санскрит і сучасне хінді тоже по цьому принципу збудоване. Та зрештою і арабська і єврейське письмо.

Або інший варінт, з закінченням є для нашого загального роду

Ьа (бу)ье добре - я є добрий, можливо бу в теперішньому часі опускати і залишати тільки є
Ьа буле добре - я був добрий
Ьа буме добре - я буду добрий

Ьа писате - я пишу
Ьа писатле - я писав
Ьа буме писате - буду писати
або
Ьа писатме - я буду писати

Ьа ье писатше- я пишу в даний момент
Ьа буле писатше - я писав(ла) коли щось сталось
Ьа буме писатше - я буду писити коли щось станеться

Ьа маье писатле - я маю написане, я написав
Ьа мале писатле - я мав(ла) написане, я вже тоді написав
Ьа буме маье писатле - я буду мати написане, я напишу

Деванаґарі - складова абетка, як і японські кани. Арабське і єврейське письмо виносять голосні в необов'язкову діакритику, арабська до того ж змінює написання символів залежно від місця у слові (а деванаґарі ще й від сусідніх символів). Китайські (стара і нова) і дуже близька японська кандзі - ідеограми, начертання ніяк не пов'язане з вимовою.
Корейський хангиль - це літери, розташовані так, щоб нагадувати малюнки відповідних китайсько-японських ідеограм; це дає змогу визначити як вимову, так і значення, щоправда, треба знати китайську.

Хочете аналітичної слов'янської мови — вчіть болгарську чи македонську. Відмінки іменників там вимерли. Щоправда, при цьому збереглись форми дієслова, що в більшості слов'янських мов або відмерли, або існують на правах дрімучої архаїки.

Тепер відмінки
стіл - столе
стола - а столе
столу - до столе
стіла(знахідний) - столе (тут порядок слів буде визначати)
столом - з столе
на столі - на столе

Множина додаємо и. Але оскільки у нас закінчення е для нашого нового роду, то и стає ї
відповідно столеі

ну і означений артикль те, і теі для множини.

ну і на додаток, орфографія. голосна йотує  настуну голосну, крім о.

Прикметник йде перед іменником.

Попробуємо:
Ще Украінекеi славе і воле
не вмиратле,
Ще наме братеі-Украінакеі,
Доле буме сміате!
Нашеі ворогеі буме згинуте
Як росе на сонце;
Братеі, ми також буме панувате
У нашеі стороне

Душе і тіле ми положиме
за наше свободе
І покажиме що ми братеі
є а те козаке роде.