Власне, окреме написання «пів» — єдине, що мене в цих правописних змінах влаштовує. Старе правило справді було заскладним, і нове є справді правилом правопису, придатним для існуючої української мови.
«Атени» — спроба правильно нарізати кружальцями з'їдені позавчора помідори. Слово засвоїлося мовою в такому вигляді, як засвоїлося, запозичувати його вже пізно. Ви ж не пропонуєте Хому та Федора перейменувати на Тома та Теодора? Тут той же принцип. Теоретично, застосувати правило подвійної передачі Θ можна було б до тих грецизмів, які поки що в українській мові відсутні й будуть запозичені після 2019 — але й тут правило не охоплює суті проблеми. Адже розбіжності між Афінами й Атенами чи, краще, Фівами та Тебами не зводяться до однієї лише тети/фіти — йдеться також про передачу грецьких β, η (про які в правилі не сказано ні слова, і з буквального його прочитання випливає не «Атена», а «Атіна»). Тобто, насправді йдеться про дві різні методики транслітерації грецьких слів, у залежності від шляху запозичення — або через давньогрецьку й латину (Теби), або через середньогрецьку й церковнослов'янську (Фіви) — відмінності між якими не зводяться до однієї літери.
Потім, що робити з таким покручем, як «поєзія», якого не було в жодному з попередніх правописів, включаючи славетну скрипниківку? Або пункт про фемінітиви, де половина прикладів — неологізми? Це — правопис?! Це вже елементи штучної мови на базі української, а не правопис. Функція правопису — внормувати правила запису існуючої мови, тут же йдеться про використання замість неї іншої мови, з іншою граматикою й іншим звучанням.
Безумовно, якщо ви цією українською мовою користуєтесь у 2% чи навіть 20% випадків, то для вас ці 2% відмінностей не будуть критичними. Якщо ж я розмовляю нею завжди, і це чиста українська мова, а не суржик, то ці 2% дуже впадатимуть у вічі. Лексичних відмінностей між українською та білоруською — 5-10% — цифра цілком порівнювана, але білоруська вже вважається окремою мовою. Вірніше навіть, суто лексичні відмінності не так важливі, як системні граматичні й фонетичні зміни (куди потрапляє, зокрема, вже згадана регулярна побудова фемінітивів, що досі були нерегулярними та стилістично обмеженими). Усе це наводить на думку, що за впровадженням нового правопису стоять люди, що в повсякденному житті користуються або мовою, відмінною від української, або українською, що суттєво відрізняється від літературної.