Ні, не зрозуміло. Вона не повинна передавати код помилки, якщо помилки не сталося, а код завершення призначається саме для зберігання коду помилки. Ви хочете передати якусь іншу інформацію. Яку саме? Можете не коротко, якби мені було шкода часу, я б взагалі вам не відповідав.

Ви весь час намагаєтеся описати СПОСІБ, а не МЕТУ. Регістр, код, біти маски - це СПОСІБ, розумієте? Вам треба передати інформацію з програми в скрипт. Нащо? Чому програма не може виконати ці ж дії? Чому їх не може виконати веб-сервер - який, до речі, такою дурнею, як обробка побітова кодів помилки, не страждає.
Розумієте, у вас є командна оболонка. Це - велика складна програма; припущу навіть, що складніша за вашу. Але вам чомусь обов'язково її треба використати, і передати дані саме в неї. Чому? CGI не передбачає її використання; та й ви, хоче пишете на початку про CGI, далі про нього не згадуєте. В усіх цих кодах, регістрах, бітах, масках немає CGI.

Ну хоч хтось мене розуміє    Дійсно, яка різниця що там за інформація передається ?

Що завгодно, в залежності від налаштувань програми в конфігураційному файлі.
Наприклад, один із варіантів: в залежності від попередніх результатів та умов, користувачу відвантажується відповідна веб-сторінка, де він повинен проставити потрібні "галочки". Далі через CGI цей результат віддається моїй програмі (я вже називав її раніше умовно "CGI-процесором"), вона виводить, використовуючи відповідний шаблон, чергову веб-сторінку в stdout і, в залежності від проставлених "галочок" на попередній сторінці, встановлюються відповідні біти "вихідного регістру".  Все, програма завершилася. Але дані цього "регістру" обробляються далі в bash-скрипту і по результатам запускаються зовсім сторонні програми.
Моя програма -- всього лише допоміжний інструмент, щоб значно полегшити написання CGI-скриптів у вигляді bash. Вона уміє авторизувати користувача, просто тупо сформувати по шаблону (замінює в ньому аліаси на реальні значення) веб-сторінку, відправити її в stdout та заповнити "вихідний регістр", або в залежності від вхідних по CGI даних зробити аналогічні дії використовуючи для кожного випадку свої web-шаблони та формуючи дані в "вихідному регістрі".
Всі налаштування задаються в текстовому конфігураційному файлі.
Її можна запускати як самостійний CGI-скрипт, або у складі CGI-скрипта у вигляді bash.
Та задача що стояла у мене з самого початку вирішена, все чудово працює, результат цілком усіх задовольняє. Лише мені особисто не подобається передавати результати виконання програми в інші процеси через файл. От і все.
Ну якщо вже кому так приспічило взнати що за початкова задача -- то це віддалене керування апаратурою. Поки що через звичайний комп. Далі планується застосувати замість нього дешевий і набагато менш ненажерливий Raspberry Pi.

Це замітно ускладнить програму, і зробить її менш універсальною: наразі "логіку" запуску сторонніх програм (як і обирати самі програми) можна задавати в bash-скрипту і міняти в процесі експлуатації. Якщо все це перенести в тіло мого "CGI-процесора", то значно втратиться гнучкість його використання, або доведеться його сильно ускладнювати.
Ви мене мене переконали що використовувати код завершення для передачі результату роботи недоцільно (хоча б із-за обмеження по діапазону можливих значень), і я використав для цих цілей звичайний файл -- через нього можна передавати скільки завгодно і яких завгодно даних.
Просто я не люблю проводити подібні "буферні операції" через диск (і тим паче через flash). Звісно, можна створити віртуальний RAM-диск і писати/читати через нього. Ну Ви самі розумієте як такий спосіб можна назвати ...

Вибачте, а в яких одиницях ви вимірюєте складність програми?

У даному випадку, небажання хардкодити всі підпорядковані виклики виглядає виправданим: відомо, що програма може мати декілька різних застосувань, що відрізняються обробкою результату роботи програми — якщо увесь баш-функціонал переписати на паскаль, це зробить код більш громіздким і вимагатиме робити універсальну програму, перенісши в неї функціонал усіх можливих баш-скриптів, у яких ця програма може використовуватись, яку, крім того, доведеться перекомпільовувати щоразу при внесенні змін у цей функціонал. Автор правильно мислить: логіку програми й логіку оболонки слід розділити.

Теоретично, якби існував простий спосіб передавати додаткові дані в середовище, з якого програму було викликано, то початково задуманий автором підхід був би оптимальним. Проте, це вже незовсім тривіальна задача, тому лишається варіант, описаний у моєму попередньому повідомленні.

Навіщо такі складнощі, коли є пайпи:

program project1;

uses
  SysUtils;

procedure WritePipeLn(APipe: Longint; AStr: String);
begin
  AStr := AStr + LineEnding;
  FileWrite(APipe, AStr[1], Length(AStr));
end;

const
  PipeNumber = 3; // 2 and below are reserved by system
begin
  WriteLn('Test');
  WritePipeLn(PipeNumber, 'Hello World!');
end.

Запускати так:

./project1 3> >(cat)

Замість "cat" може бути будь-яка команда. Можна таким чином і декілька різних команд запустити, бо за замовчуванням у вас в запасі 1024 пайпа.

koala
Та ні, там усе правильно, це Process Substition: https://www.redpill-linpro.com/sysadven … ution.html Сам тільки сьогодні про цю фічу дізнався

Дуже цікаво ! Чесно кажучи, навіть не знав про таке.