Якраз поняття «декретна» саме там і було, бо це відпустка, «встановлена декретом „Совнаркому“» (в деяких європейських країнах таке вже сотню років було — «таке» з урахуванням наступних уточнень).
Але ця відпустка в СРСР у різні часи була різною — як по протяжності, так і по рівню оплати (зовсім нічого — тобі просто зберігають робоче місце і ти зможеш повернутися на роботу, фіксована невелика сума, половина середньої ЗП, середня ЗП), так навіть і по категоріях населення — «жінкам-колгоспницям» десь в 1960-х її підрівняли до поліпшених десь в 1950-тих умов для «городських» (кількість днів і рівень оплати), тобто пізніше років на десять.

В кінці 1970-х (саме тоді народився наймолодший з моїх братів) це було по 8 тижнів до та після народження дитини з середньою зарплатою (увага! премії могли не входити, бо вони «від виробітку», а це відсотків до 30%).
Позаяк точну дату спрогнозувати важко, відпустка зрештою була 16 тижнів в сумі і багато жінок намагалися пропрацювати якомога більше часу до родів, щоби опісля подовше побути вдома з дитиною. А потім, якщо нема бабусі — яслі або сидіти без збереження зарплати.
З перед-наймолодшим моїм братом в середині 1970-тих ми з мамою ходили в школу по черзі — зранку вона відчитує свої уроки, на великій перерві біжить додому, а я біжу в школу слухати уроки/писати контрольні/etc.
Або навпаки, я біжу зранку.

Один час в СРСР були навіть дитячі садочки «тижневі», дітей батьки забирали додому лише на суботу-неділю. На мою думку, це «по просьбам трудящіхся» було зроблено не так для «полегшення побуту батьків після тяжкої роботи«, як з ідеологічною метою, розірвати ланцюжок виховання і полегшити засовування в голови відповідних наративів.