Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Розваги та гумор → Анекдоти українською
Сторінки Попередня 1 … 7 8 9 10 11 12 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
Йшов ведмідь по лісу бачить купа дедлайнів горить, сів в неї і вигорівКоли ваша дитина почне заробляти свої перші гроші і купить морозиво, зробіть наступне:
1. Перед тим, як дитина встигне лизнути своє морозиво, вихопіть його у нього і відкусіть 20%.
2. Поки дитина буде з подивом витріщатися на вас, відкусіть ще 20%. Після цього віддайте йому залишок морозива і поясніть, що так держава чинить з усіма грошима, які хтось заробляє. І що так буде з кожним морозивом, яке він собі купить. І що відсоток відкушеного можна скоротити, хапаючи за руку того хто відкушує і вимагаючи звіту, чому він відкушує саме стільки. Якщо так буде робити кожен батько, є надія, що в країні виросте покоління людей, які зрозуміють, що у держави немає своїх грошей - є тільки гроші платників податків. І що платники податків не просто можуть, а й повинні стежити за тим, як державні чиновники витрачають їхні гроші.
Маргарет Тетчер
**Анектод з життя**
Якось лікар, пенсіонер, з яким я лежав в госпіталі в одній палаті розповів анекдот з життя:
Зайшла розмова про мозок (людини) устрій та його ділянки, - за що відповідають, як вони пов'язані та про розлади що виникають в наслідок органічного/механічного ураження їх, я зауважив що він доволі непогано обізнаний в анатомії мозку (то не була його спеціальність) він розказав що коли був студентом вони проводили розтин старої жінки (не надто стрункої) і в той день була його (так я зрозумів) черга разом з товаришем прибирати кадавра покритого простирадлом на ношах в морг після розтину.
Нести, звісно, її (ношу) руками. Нікого більше не зосталось і товариш почав нити що мов їм треба вічно робити цей довжелезний гак по коридорам, що мов он морг же навпроти з вікна видно і ми на першому поверсі та й вікна широкі... Тож він сказав давай, мов, я перелізу, а ти відкриєш вікно пропхаєш частину ноші через підвіконня і перенесемо так разом її швидко навпростець через дворик.
Він погодився, товариш переліз через підвіконня, тільки зачіску видно, ну і почали вони виштурхувати те тіло з ношами по підвіконню, товариш знадвору, а мій співрозмовник значить з кімнати, - тут відкрились гучно двері ззаду, й через секунду жіночій голос "-Та що це ви робите!? *прізвище мого лікаря-співрозмовника*, га, це ви!?" Товариш його тут же нирнув нижче під вікном і вздовж стіни, не помічений, дав драла, ноша перехилилася, наш штудент, поки на нього гримали, намагався все утримати, та все почало хилитися, роз'їжджатися і те покривало - брезент сунутися в один бік, а напів розчленований кадавр в інший... Товариша він не здав (хоча допитувала про те хто був з ним), дочекався помочі, наслухався до червоних вух від лікаря-викладача "...це ж людське тіло, як ви можете, як ви дозволяєте собі таке!" (і в такому дусі).
Словом, та жінка лікар викладала їм будову/функціонування ЦНС (і головного мозку звісно), й до самого кінця його навчання абсолютно безжально тестувала його на екзаменах на предмет твердих знань і регулярно виключно його просила уточнити чи відповісти щодо попередніх тем на лекціях...
*Не знаю наскільки то правда було, може всього лиш така лікарська байка, та було дотепно.
Жінка в непомітному платті і її чоловік, одягнений в скромний костюм, зійшли з поїзда на Бостонському вокзалі і попрямували до офісу президента Гарвардського університету. Їм не була призначена зустріч.
Секретар з першого погляду визначив, що таким провінціалам нічого робити в Гарварді.
- Він буде зайнятий цілий день.
- Ми почекаємо.- У нас був син, протягом одного року він навчався в вашому університеті. Він любив це місце і був дуже щасливий тут. На жаль, рік тому він несподівано помер. Мій чоловік і я хотіли б залишити про нього пам'ять на території університету.
- Пані, - відповів він, - ми не можемо ставити пам'ятники всім, хто навчався в Гарварді і помер.
- Ні-ні, - поспішила заперечити жінка, - ми не бажаємо встановлювати пам'ятник, ми хочемо побудувати новий корпус для Гарварду.
- Корпус? Ви маєте уявлення, скільки коштує один такий корпус? Всі Гарвардські будівлі коштують понад сім мільйонів доларів!Жінка повернулася до чоловіка і тихо сказала:
- Так мало коштує побудувати новий університет? Так чому ж тоді нам не побудувати свій університет?
Чоловік ствердно кивнув.
Містер і місіс Стенфорд встали і вийшли з кабінету. У Пало-Альто, в Каліфорнії, вони заснували університет у пам'ять про улюбленого сина. Університет носить їхнє прізвище - Стенфордський.
▼Прихований текст
Якби ж то був анекдот...
Але ж, наскільки я розумію, французам пити французьке вино забороняє французька релігія?
- Як вас з такою дикцією взяли працювати на радіо? У вас що там - блат?
- Чого це блат? Сестла!
Чи може каша в голові вважатися поживою для розуму?
Витратив на ніц 200 грн. Раніше на ніц йшло 100 грн. Ніц подорожчало.
Вибачайте, якщо вже тут було — просто навіяло деякими темами
Сидить хлоп у кущах на березі річки з біноклем, дивиться, як на протилежному березі дівчата купаються, переводить бінокля з однієї на іншу.
— так… цю вже… і цю вже… О! А цю ще ні!
і швиденько так вільною рукою…
Галерний папуга навчився вимовляти "ну що там?" і одразу ж отримав офер на позицію піема.
Як знизити навантаження при роботі в офісі: якщо заправити штани в шкарпетки і при цьому шкарпетки одягнути різного кольору, то вас самі відправлять у довгоочікувану відпустку.
▼Прихований текст
Люди дивляться як ти одягнений, чи ти успішний, які маєш зв'язки. А комар любить тебе таким, яким ти є.
І то виявляється брехня.
https://www.terminix.com/blog/science-n … lood-type/
https://www.mosquitoreviews.com/learn/blood-type
https://endmosquitoes.com/blood-types-m … attracted/
Пана P.Y. тут немає, понаписав би цілий трактат.
Не знаю чи зайде тут вузькоспеціалізований сороміцький анекдот про те, як йоги пікаплять:
- Дівчино, дівчино, а давай з тобою йогою займатися?
- Я такими дурницями не займаюсь.
- Ну тоді давай займатися нійогою...
