У вірі я не люблю тебе своїми очима,
Бо вони в тобі тисячу помилок зазначають;
Але це моє серце, яке любить те, що вони зневажають,
Хто, не дивлячись на погляд, благає покласти руку;
І мої вуха з мелодією твого язика не в захваті;
Ні ніжних почуттів, до дотиків до схильності,
Ні смаку, ні запаху, бажання бути запрошеним
До будь-якого чуттєвого бенкету лише з тобою:
Але моя п’ять кмітливостей ні мої п'ять почуттів не можуть
Відмов одне дурне серце від служіння тобі,
Хто залишає непохитним, подоба чоловіка,
Вашим гордим серцем раб і васал, убогий, щоб бути:
Тільки мою чуму поки що я вважаю своїм прибутком,
Те, що змушує мене грішити, нагороджує мені біль.

це 141 )