Чим менше коду, тим краще.
Якщо мається на увазі не програмний код, а людський текст, то, чесно кажучи, не розумію твітерного формату. Якщо це не розлогий текст, у який можна зануритись, то має бути хоча б посилання на такий текст на іншому ресурсі, або на щось рівноцінне йому (відео на ютюбі, проект на Ґітхабі і т.п.) — інакше в чому взагалі сенс це читати? Ні, толкові мікроблоги існують — просто дописи користувачів там складаються переважно якраз з таких посилань. Закономірно, що твітер таки зняв обмеження на довжину повідомлень (хоча й повноцінним блогосервісом це його не зробило).
Лаконічність має сенс тоді, коли ви віддаєте накази. Мова програмування — це мова наказів, тому там це має сенс. Якщо домовляєтесь про зустріч у реалі, і треба просто вказати місце зустрічі, це теж має сенс.
Лаконічне спілкування? Людська мова дозволяє говорити коротко лише про прості й очевидні речі, без детальних подробиць, але саме лише «привіт — як справи — нормально — бувай» до повноцінного спілкування недотягує. Так, можна отримувати такий пінг не від однієї людини, а від цілої купи друзів, але це теж не те — все надто поверхнево, і кількість співрозмовників не може компенсувати низьку якість такого спілкування. Людину неекстравертного складу надмірна кількість людей вимотує — для мене краще змістовне спілкування з невеликою кількістю співрозмовників, ніж постійні сигнали від багатьох людей, що в 99% випадків не говорять нічого цікавого і ніякої нової інформації не несуть.