Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → з ким в житті ви спілкуєтеся офлайн, наскільки близько і навіщо?
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
забиваю тему
забиваю тему
1. ну імена питати то перебір
2. з деким на стільки близько що іноді маємо спільний секс
3. бо люди соціальні істоти
забиваю тему
сім'я
1.5 метра
комусь потрібно щоб я щось пояснив/зробив)
1. ну імена питати то перебір
Імена тут непотрібні, ми їх все одно навряд чи знаємо, тож умовний Гаврило буде ок.
Цікавить загальний тренд, чи це лише я став відлюдником.
Робота 100% ремоут, навчання дітей теж. З рідними і ближчими знайомими - скайп, whatsapp. Рідкісні зустрічі на вулиці рівня "привіт, як справи, ну все бувай". Виняток - хіба що хтось приїхав з іншого міста і дав знати що знаходиться тут, тоді трохи довше, але теж на вулиці.
Ni z kym. Xiba ctco z psom. Navictco? Navitj ne znaju.
3. бо люди соціальні істоти
Деякі. Деякі люди. Є класи людей псих. профіль яких не сприяє тому, навіть мозок влаштований інакше. З примусу й необхідності здобули(або ні) вони деякі навички взаємодії з соціумом. Хоч вони й невеликий відсоток але по своєму дуже важливий(я б навіть сказав тепер критично важливий) як компонент успішної когорти.
Це поширена похибка. Узагальнення, ще з часів мудреців мармурових колон і списів.
HetmanNet написав:3. бо люди соціальні істоти
Деякі. Деякі люди. Є класи людей псих. профіль яких не сприяє тому, навіть мозок влаштований інакше. З примусу й необхідності здобули(або ні) вони деякі навички взаємодії з соціумом. Хоч вони й невеликий відсоток але по своєму дуже важливий(я б навіть сказав тепер критично важливий) як компонент успішної когорти.
Це поширена похибка. Узагальнення, ще з часів мудреців мармурових колон і списів.
Так. Є люди, мозок яких влаштований інакше, і вони не є соціальними істотами. Таких людей зазвичай тримають у спеціалізованих закладах. Особливої користі для успіху суспільства від них немає, є користь від ставлення решти до, зокрема, таких людей. Але більшість усе ж володіє мовою. Якщо людина засвоїла мовлення - вона є соціальною істотою, мова нам потрібна саме для спілкування з іншими особинами, і примусово змусити її вивчити собачок чи там щурів поки що не вдалося (на відміну від, скажімо, натискання на кнопки).
Інша справа, що у деяких людей над соціальними конструктами виникає надбудова "мені це не потрібно" (найчастіше - абсолютно абстрактна і помилкова). От ви, наприклад, маєте потребу висловити іншим людям свою думку на цю тему. Я теж, до речі. Але я визнаю, що це саме соціальна потреба.
Так. Є люди, мозок яких влаштований інакше, і вони не є соціальними істотами. Таких людей зазвичай тримають у спеціалізованих закладах. Особливої користі для успіху суспільства від них немає, є користь від ставлення решти до, зокрема, таких людей.
Не розумію з якого це переляку людина зобов'язана бути комусь корисна? Це ж не про роботу в компанії йде мова, де працівник має бути корисний компанії. І компанія, в свою чергу, має бути корисною для працівника.
Це про життя... Де кожен живе за власними принципами. І для забезпечення гідного життя людина змушена пристосовуватись до навколишнього середовища, соціуму.
Таке моє imho
koala написав:Так. Є люди, мозок яких влаштований інакше, і вони не є соціальними істотами. Таких людей зазвичай тримають у спеціалізованих закладах. Особливої користі для успіху суспільства від них немає, є користь від ставлення решти до, зокрема, таких людей.
Не розумію з якого це переляку людина зобов'язана бути комусь корисна? Це ж не про роботу в компанії йде мова, де працівник має бути корисний компанії. І компанія, в свою чергу, має бути корисною для працівника.
Це про життя... Де кожен живе за власними принципами. І для забезпечення гідного життя людина змушена пристосовуватись до навколишнього середовища, соціуму.
А я хіба казав, що має? Просто є такі, від яких решті соціуму краще, є такі, від яких гірше, є такі, які в балансі.
Таке моє imho
IMHO = in my humble opinion ("на мою скромну думку"). Тобто "моє" тут повторюється двічі. Ну і взагалі зрозуміло, що це ваша думка, ви ж її виклали 
Інша справа, що у деяких людей над соціальними конструктами виникає надбудова "мені це не потрібно" (найчастіше - абсолютно абстрактна і помилкова). От ви, наприклад, маєте потребу висловити іншим людям свою думку на цю тему. Я теж, до речі. Але я визнаю, що це саме соціальна потреба.
Добре, але чи має значенння людина по той бік мережі? Ми не бачимо співрозмовника, не чуємо його, якщо й уявляємо, то неправильно — перед нами лише текст з твердженнями, з якими ми можемо погоджуватись чи не погоджуватись. Звідки ми можемо брати якусь інформацію, якісь ідеї, доповнюючи їх своїми ідеями та відомими нам фактами. Яка мета всього цього? Винести своє мислення за межі своєї голови, задіявши інших як додатковий мисленнєвий ресурс, або ж, навпаки, розважити себе, зайнявшись чужими мисленнєвими задачами, чи поділитись продуктом своїх роздумів, у надії, що комусь він буде цікавим/корисним; також — скоректувати напрям своєї діяльності чи скоректувати напрям інших — щоб не тратити ресурси на щось зовсім беззмістовне чи шкідливе; нарешті, впливати на реальність, впливаючи на хід думок інших. Чи можна назвати це соціальною потребою? Певним різновидом соціальних потреб — безумовно. Проте, це не «потреба в спілкуванні» в загальному сенсі — типове «нормальне людське спілкування» з локальною ієрархією, самоствердженням за рахунок приниження, дружнім підтрунюванням та іншими подібними «проявами соціальності» не є тим, чого б особисто мені хотілось. Скоріш, це потреба надати сенсу своєму мисленнєвому процесові. В принципі, мене влаштувало б і спілкування з ШІ, якби нейронка реагувала на мої слова більш осмислено, і якби це давало якісь наслідки в далекій перспективі — поки що я можу використати таке спілкування хіба що для пошуку творчих ідей; утім, це теж різновид «зовнішнього мислення», як і при спілкуванні з людьми.
Не розумію з якого це переляку людина зобов'язана бути комусь корисна?
Бо інакше соціум тебе позбудеться.Ти не можеш користуватися весь час здобутками суспільства і не бути йому корисний.
Droid 77 написав:Не розумію з якого це переляку людина зобов'язана бути комусь корисна?
Бо інакше соціум тебе позбудеться.Ти не можеш користуватися весь час здобутками суспільства і не бути йому корисний.
Соціум нині має вдосталь ресурсів, щоб продовжувати підтримувати тих, хто не приносить йому користі, а то й шкодить.
Просто в людини є потреба, щоб її існування було осмисленим, мало якийсь сенс. Бути корисним для інших — один із способів набуття такого сенсу.
По темі. Так, щоб офлайн і кожен день — мабуть, тільки з кішкою (і, схоже, потреби в спілкуванні в неї більше, ніж у мене). Сім'я — час від часу збираємось, але це, може, раз на місяць-два.
Продавці в магазинах (не впевнений, чи можна назвати це спілкуванням) — приблизно раз на пару тижнів.
Якщо йдеться про спілкування заради спілкування, то всього цього, як не дивно, мені цілком вистачає. Не вистачає продуктивного спілкування (причому, як офлайн, так і онлайн) — такого, що допускало б обмін ідеями між людьми зі схожими інтересами. Тобто, найпродуктивнішим виходить «спілкування» зі щоденником, або ще з комп'ютером (офлайн, лише програми) — що, знову ж не спілкування взагалі.
HetmanNet написав:Droid 77 написав:Не розумію з якого це переляку людина зобов'язана бути комусь корисна?
Бо інакше соціум тебе позбудеться.Ти не можеш користуватися весь час здобутками суспільства і не бути йому корисний.
Соціум нині має вдосталь ресурсів, щоб продовжувати підтримувати тих, хто не приносить йому користі, а то й шкодить.
Взагалі то оманливе враження, бо не важливо чи вдосталь, так як сама наявність таких шкідників породжує їх зростання, тому якщо не позбувається їх одразу, то позбудеться більш жорстко коли їх маса з'їсть надлишок.
P.Y. написав:HetmanNet написав:Бо інакше соціум тебе позбудеться.Ти не можеш користуватися весь час здобутками суспільства і не бути йому корисний.
Соціум нині має вдосталь ресурсів, щоб продовжувати підтримувати тих, хто не приносить йому користі, а то й шкодить.
Взагалі то оманливе враження, бо не важливо чи вдосталь, так як сама наявність таких шкідників породжує їх зростання, тому якщо не позбувається їх одразу, то позбудеться більш жорстко коли їх маса з'їсть надлишок.
Чому обов'язково саме позбудеться? Раціональніше використати їх як людський резерв, коли це стане необхідно (так, у процесі частини з них можуть ненароком позбутись, але це не є кінцевою метою). Якщо в людини нема іншого вибору, шкідлива людська одиниця перекваліфіковується на корисну...
Зрозуміло, поки все добре, цього не відбувається. Непотрібна людська маса росте як жир на пузі і створює проблеми. Але в ситуації, коли ця людська маса стає критичним ресурсом, система, що накопичила її, опиняється в виграші. Війна, колонізація нових територій, шкідливе виробництво — скрізь потрібні люди, яких не шкода.
Зі своїм коханцем.
Зі своїм коханцем.
Чесна людина. Скажіть тільки чому ви спілкуєтеся тільки зі своїм коханцем - він вам заміняє всю людську спільноту? Тобто він для вас весь світ?
А чи реально спілкуватися в офлайні з усією людською спільнотою? Здається, в наш час це можливо, тільки якщо ви не вважаєте за людей усіх тих, з ким не спілкуєтесь особисто.
HetmanNet написав:P.Y. написав:Соціум нині має вдосталь ресурсів, щоб продовжувати підтримувати тих, хто не приносить йому користі, а то й шкодить.
Взагалі то оманливе враження, бо не важливо чи вдосталь, так як сама наявність таких шкідників породжує їх зростання, тому якщо не позбувається їх одразу, то позбудеться більш жорстко коли їх маса з'їсть надлишок.
Чому обов'язково саме позбудеться?
Бо по своїй суті це паразити, які створюють додаткове навантаження, при зростанні чисельності котрих спочатку зменшення надлишкових ресурсів що йдуть на резерв, а потім і сам резерв поїдають.
Вони не є резервом, і бути їм не можуть, бо вони не є частиною суспільства. В суспільстві при надлишку ресурсів самі по собі формуються людські резерви, але ці резерви є частиною соціуму і просто відіграють другорядну роль у ньому до моменту коли звільниться важлива роль. Саме те що вони є частиною соціуму змушує ці резерви змінювати свої ролі за для потреб соціуму.
P.Y. написав:HetmanNet написав:Взагалі то оманливе враження, бо не важливо чи вдосталь, так як сама наявність таких шкідників породжує їх зростання, тому якщо не позбувається їх одразу, то позбудеться більш жорстко коли їх маса з'їсть надлишок.
Чому обов'язково саме позбудеться?
Бо по своїй суті це паразити, які створюють додаткове навантаження, при зростанні чисельності котрих спочатку зменшення надлишкових ресурсів що йдуть на резерв, а потім і сам резерв поїдають.
Вони не є резервом, і бути їм не можуть, бо вони не є частиною суспільства. В суспільстві при надлишку ресурсів самі по собі формуються людські резерви, але ці резерви є частиною соціуму і просто відіграють другорядну роль у ньому до моменту коли звільниться важлива роль. Саме те що вони є частиною соціуму змушує ці резерви змінювати свої ролі за для потреб соціуму.
Одне не суперечить іншому. Вони паразитують на суспільстві саме тому, що є частиною цього суспільства.
Щоб не бути частиною суспільства, треба жити ізольовано від нього, самому добувати харчі, не користуючись послугами інших людей, і т.д. — але це вже буде не паразит, а монах-відлюдник. Конфлікт суспільства з ним можливий лише в тому випадку, якщо він і суспільство претендують на спільний ресурс, у решті ж випадків він сприймається як щось мало не корисне для суспільства (хоча користі від нього теж здебільшого нуль).
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
