Величезна проблема полягає в тому, що багато громадян України є - чи, принаймні, були до повномасштабного вторгнення, до багатьох нарешті почало доходити - за переконаннями не українцями, а московитськими опозиціонерами. Вони розглядають Україну як "іншу московію", трохи правильнішу. Вони фінансують українську армію, але при цьому категорично відмовляються будувати тут щось, крім московії, і так само, як і пуйло, прагнуть до знищення України, але іншими методами. Якби на чолі московії стояв не старий корупціонер-гебіст, а хтось сучасніший - вони б радо здали йому Україну. Характерна особливість: вони вважають перехід на українську мову - не назавжди, а іноді, по ситуації - чимось неприйнятним, огидним, принизливим, і поводяться так, ніби московитська мова у нас державна. Хоча й не всі вони такі, це найочевидніша ознака.
Трохи менша проблема, але варта згадки в цьому контексті, полягає в тому, що московська пропаганда поширює неявну тезу "українцями називаються московити, що живуть в Україні, а ті, хто розмовляє українською - бандерівці, западенці, хто завгодно, тільки не українці". Тому якщо хтось каже "я московитомовний українець і патріот України", то варто перевірити - чи не означає це "я московит, що живе в південно-західній московії, просто називаю це "українець" і "Україна", і пуйла не люблю".

Ви собі не уявляєте, скільки речей, очевидних для вас, не очевидні для великої кількості інших людей.