"Подобається" мені оте "попросили подивитися". Я от здуру підписався допомогти посканувати документи (насправді просто якісно пофоткав телефоном під настільною лампою бо нема під рукою сканера, очистив фотки від зайвого і склеїв фотки в один документ). Треба було одразу ж відмовляти - бо далі пішло-поїхало, тільки скажи комусь що ти "компуторшчик". Я вже багато разів висів з "замовником" через віддалений робочий стіл по декілька годин аби вирішити якісь доволі тривіальні задачі, бо людина не лише "не шарить", а ще й не спромоглася зробити собі нормальний провідний інтернет, тому ми сиділи через його глючний мобільний розшарений з мобілки, або ж переключалися на вайфай сусідки із тимчасовою втратою доступу до віддаленого робочого столу через зміну з'єднання.
Образливо, коли до всього іншого ще й просять "подивитися до принтера". Тут я вже відмовився не зволікаючи ні миті. Бо коли в мене таки поламався (механічно) принтер, то я просто відніс в майстерню.
Якщо до теми попередніх дописів, то вважаю, що якщо йдеться не про саме залізячника, то середньостатичний погроміст має чесно відмовлятися, посилаючись на те що це не його спеціалізація. І нема в цьому нічого стидного - навіть якщо вважатимуть чайником. Насправді "прості смертні" не можуть відрізнити серед компуторшчиків хто чим саме займається. Тут можна навести більш доступний приклад із різними лікарями - офтальмологи ніколи не займаються переломами кінцівок.
Наскільки я пригадую, діагностика системного блоку в майстерні принаймні до війни коштувала 200 грн - а година моєї роботи коштує в рази більше...
