Кожна програма має свою фішку. По-перше бібліотека дуже складна і документація ніфіга не допоможе. А по-друге мені ліньки її писати. 

Декому цікаво. Наприклад, знаю адміна одного форуму, який вже, мабуть, не одне десятиліття допилює текстовий редактор, редагуючи деасембльований код. Ну але це всього лишень програма під ДОС, а не сучасна графічна бібліотека.

Багато хакерських утиліт не мають взагалі ніякої документації. Проте хакери із задоволенням ними користуються. Бо вони розумні. А решта навіть із документацією не розберуться із програмою. Теж саме з WebGL. Поріг входу дуже високий і якщо ви переступили цей поріг, то розберетеся. А решта не розбереться взагалі ніколи.

Забув написати найголовніше. В основі бібліотеки лежать вузли. Діє принцип – один файл, один клас, один вузол. Будь-який користувач може створити вузол. Підключення сторонніх вузлів дуже просте. Жодного переписування ядра бібліотеки для її розширення не потрібно. Будь-який з вас може стати творцем нового всесвіту в якому йде дощ забуття.

У часи ДОС це мало практичний сенс — зробити програму оптимальнішою, щоб витиснути більше можливостей з того ж заліза. Потім ще додав функціонал, який йому був потрібен, багато що переписав по-своєму — зараз там, фактично, більше його власного коду, ніж деасембльованого. Людині так зручно, плюс ще й власної праці докладено. Коли ви бачите, що хтось користується VIM чи EMACS, ви ж не кричите «А чого ти, такий-сякий збоченцю, користуєшся оцим?! Ану переходь на нову гігабайтожерку від Майкрософт Гугл!» — хоча те, чим вони користуються, по своїй суті така ж динозаврятина з деякими покращеннями, тільки опенсорс. Якщо роками сидиш у тому  самому коді, різниця між опенсорсом і реверс-інженірингом стирається.