frz написав:Користувач відформатував свій мобільний девайс. Хто йому лікар? Я наприклад копіюю всі акаунти з ґуґл аутентифікатора на ще два девайси (старша мобіла і планшет).
Це ви щойно спробували навести аргумент типу "не буду я на квартири в збудованому будинку ставити замки, ви що - а раптом квартирант викине ключі в смітник".
Але погодьтесь, ви б не захотіли купувати квартиру, загубивши ключі від якої, ви б назавжди втрачали можливість потрапити туди навіть з допомогою слюсаря. Хіба що якби такі квартири роздавали безкоштовно — та й то, є ризик, що ви забудете там свої речі й ніколи не зможете повернути. В реальному світі, ви навіть можете жити деякий час у квартирі, що зовсім не замикається — напр., якщо замок зламався, а новий ви ще не поставили — і більшість людей такий рівень безпеки влаштовує, як не дивно.
Ви б не захотіли жити і в домі, де шлях до дверей квартири проходить крізь темний лабіринт з пастками-вбивцями для незваних гостей. Ви б не хотіли жити в домі, де на вході проводять повний обшук (чи не намагаєтесь ви пронести до дому пакет з тротилом у своєму анусі), а протоколи обшуків одразу відсилаються поліції. Хоча це теж для вашої ж безпеки. Заходи безпеки мають бути рівно такими, щоб переваги від них не перекривалися незручностями.
Двофакторна автентифікація — це також певне посягання на анонімність користувача. Враховуючи, що межі законного можуть змінюватися (напр., це стосується авторського права), користувач-розробник у цих умовах потрапляє під додатковий ризик, надаючи свої особисті дані сервісу, який за певних умов може передати їх слідчим органам. Ви б хотіли сісти у в'язницю, бо переплутали GPL та BSD-ліцензію, або через те, що написали простеньку програму для обміну файлами по мережі, теоретично придатну для піратського їх розповсюдження? Отож. Це все жарти, але, гадаю, деякі проекти на межі сучасного закону цілком можуть у цих умовах позакриватись — торент-бібліотеки, завантажувачі ютюбу, анонімні месенджери і т.д.