Всюди непросто і є багато своїх нюансів.
Якщо ви родом з-під кордону Польщі, то надзвичайно легко спілкуватися польською, бо в українському прикордонному діалекті близько 30% польських слів (багато таких людей навіть не в курсі і при перетині кордону раптом усвідомлюють що вони все чудово розуміють і їх теж розуміють). Ну й якщо людина має роботу, то ставлення місцевих можна оцінити як "майже свій". В селі люди особливо привітніші.
Податки для аналога ФОП на початку суттєво нижчі ніж вищезгадані, але потім поступово зростають за рахунок більших відрахувань до місцевого пенсійного фонду, в результаті будуть приблизно 22%. Роботу в місцевих польських фірмах бажано не шукати взагалі, бо тут вважається що 5к це дуже круто, пробують впарити ще менше і при цьому вимагати як від спеціаліста рівня "архітект". Найкраще з точки зору податків працювати на фірму поза межами ЄС, бо тоді ще й не буде VAT (аналог ПДВ), наприклад США чи Британія (бо Brexit). Загалом іноземні компанії вважають, що кандидату з Польщі потрібно платити менше, ніж кандидату з заможнішої країни.
При цьому Польща не надає біженцям ніяких загальновизнаних документів про резиденство. Лише місцевий податковий код з приміткою "UKR" (тільки невідомо, чи дадуть взагалі, оскільки в іншій країні ЄС вже є тимчасовий захист) - цього папірця достатньо аби відкрити аналог ФОП (JDG), але при спробі пошуку роботи контрактором для багатьох компаній це незрозумілий папірець із невідомим статусом. Тож бажано приїжджати з власним ремоутним контрактом і на підставі нього + статус "UKR" одразу ж подати на тимчасове резиденство "карта побиту" - але час очікування може бути 6 місяців і більше. З сім'єю складніше, поки що біженцям-дітям і непрацюючим "карту побиту" не видають взагалі, але кажуть що пізніше почнуть надавати, якщо доходів працюючого члена сім'ї достатньо на всіх (суми поки що не підкажу).
Місце проживання бажано одразу ж обирати подалі від так званого Сувалкського коридору і взагалі подалі від Крулєвєцької області (це так поляки для лулзів офіційно перейменували Калінінград), бо там може бути двіж.
Ціни на житло дуже різні, чув про взагалі безкоштовне житло, але для цього треба мати наприклад ще й батьків-пенсіонерів з собою. Соціальне житло, тобто якась маленька квартира може коштувати 250 євро на місяць. За 750 євро в селі буде величезна квартира і ставлення від місцевих як до якогось магната. Опалення дуже дороге і тут часто просто вдягають декілька светрів, декілька пар шкарпеток і не витрачають зайвого (якщо є котел на дрова, тоді ситуація трохи краща). Цінами на купівлю житла не цікавився, однак чув що найдешевші і навіть середні варіанти вже відпилососили наші біженці.
Не знаю що входить в поняття "комфорт" в автора. Як я вже написав, ми тут майже "свої". Навколо безліч заповідників, лісів і озер, бігають лисиці, зайці, олені, екзотичні види птахів, полювання заборонено. Замки, палаци і подібні визначні місця в дуже доброму стані, через їхню кількість часом вже плутаються в голові, треба все чітко підписувати в альбомах після відвідин. Машини надзвичайно дешеві і можна елементарно взяти іншу за символічну суму із мінімумом бюрократії, а стару подарувати комусь чи здати на метал.
Якщо щось згадаю, то допишу. В цілому вибором країни для біженства задоволені. Але нема з чим порівняти. І не дуже хочеться порівнювати. Новини з України все одно займають дуже велику увагу. Сподіваємося, що двіж біля Крулєвця не почнеться і що війна взагалі скоро закінчиться нашою перемогою.
Мій короткий висновок, яким я ділюся вже не вперше з різними людьми - варто сидіти на місці там де вже осіли, бо "всюди добре де нас нема", на місці виявляється що там теж дуже непросто.