Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Тема для розмов
Сторінки Попередня 1 … 695 696 697 698 699 … 711 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
FakiNyan написав:flatliner написав:Купив отой Cetus Pro Kit за 9500 грн, щось пульт не хоче працювати ні з компом, ні з смартфоном по USB... трохи в шоці. Я хотів спочатку на симуляторах потренуватися... в інтернетах кажуть що там якимось чином може прошивка не підходити, я поки що не вдупляюсь, чому саме.
так спочатку і рекомендують годин 20 налітати в симуляторі, тре було брати норм пульта, а не отой гейпад
Прикольно, що воно дійсно геймпад... лінуксова шняга для налаштування джойстика його побачила, supertuxkart працює з ним, а freerider його не бачить... правда на ноуті з віндою і процом Intel побачив і запрацював... дивно. Я нічого не розумію. Чому воно не любить AMD?
цей, я хтів сказати, шо то скоріше через віндус, а не амд
цей, я хтів сказати, шо то скоріше через віндус, а не амд
Можливо, але...
frz написав:Ну й принцип "кошти ходять за пацієнтом" - тобто коли ми з сім'єю потенційно приїхали відвідати цю родичку і потрапили в цю лікарню, тоді "за нами" прийшло і фінансування.
Боюсь, Ваше «потенційно» відрізнятиметься від реальної ситуації з лікуванням Вашої родички приблизно так само, як метелики й веселки — від реального лайна реальних поні.
Ще більш-менш ходити за пацієнтами здатні гроші в межах мегаполісу, де близькодоступних ліжкомісць на душу населення більше, ніж усередньому по Україні, а населення багатше, ніж по Україні, й часто може собі дозволити платне лікування, замість того, щоб ждати, поки та м'ята двохсотка за ними придибає. Для мешканців села це смерть. Лікарням у селах та малих містах потрібна стабільна підтримка, а не лише преміальні вкиди на час епідемій — інакше може скластися ситуація, коли грошам не буде куди приходити. Так, між спалахами хвороб лікарі марно проїдатимуть свій хліб — зате коли таки виникне в них потреба, лікар і перше необхідне обладнання вже будуть на місці, а не десь тільки чи в Києві, чи Львові і з записом за два місяці до лікування й міжміськими поїздками по направлення, щоб узяти направлення, щоб отримати довідку (ви ж не думаєте, що в гривень ніжки самі якось відростатимуть без довідок?).
А, до речі, сільські лікарні ж активно закриваються. Тобто, грошам за пацієнтами з села тепер ніби як можна й не ходити, правильно? Що, разом з іншими антисільськими реформами (чомусь відомомими як «децентралізація», хоча, фактично, йдеться про укрупнення районів і позбавлення сіл самоврядування), надто вже скидається на спроби задавити україномовне село, змусити його плазувати перед русифікованим містом, змусити сільське населення виїжджати в місто й російщитися. Ідеї форсованої урбанізації медійно озвучувалися ще в часи панування регіоналів. Тобто, виникає підозра, що реформа Супрун — це не щось еуропейське, а просто частина реформ Медведчука-Табачника, впровадженням яких зайнялися постмайданні партії влади, ідеологічно не так уже й далекі від тих же регіоналів.
В мене тут в селі без сільради є державна поліклініка - наскільки мені відомо, вона відкрита раз на тиждень на 4 години. З моєї сім'ї там був молодший одного разу за два роки, бо їх туди привели з дитячого садка на зважування і вимірювання росту. Ну й там місцеві можуть отримати рецепт на антибіотики, без якого ці цілющі бацили не можна придбати в аптеці. Однак аптеки поруч нема, найближча знаходиться в цивілізації за 15 км, де заодно є і поліклініка, тож тут доволі небагато сенсу аби чекати того вікна раз на тиждень коли працює своя рідна поліклініка. В сусідньому більш прогресивному селі (більш розвинена курортна діяльність) теж аптеки нема, ще декілька місяців тому була, тепер висить табличка що вони зачинилися і забили вікна дошками. А не далі як сьогодні зранку мені довелося їхати з малим в приватну поліклініку аж за 45 км, бо ближче не було вільного таймслоту аби забронювати "на вже".
Саме в цьому дописі я не відстоюю ніяку точку зору, лише поділився спостереженнями.
помітив проблєму з якістю коду. Буває завдання досить простеньке, і я його без проблєм роблю, але провтикую якісь невеличкі приколюхи, які дуже легко пофіксити, і вони ніби є досить очивидними, а не якимись проблемами, які треба десять годин зневаджувати, але я все одно завтикую, і через це все її апрув займає сто мільйонів років.
Я думаю, шо це в мене якийсь ото майндсет не тойво, але інша людина каже, шо це просто пофігізм.
P.Y. написав:frz написав:Ну й принцип "кошти ходять за пацієнтом" - тобто коли ми з сім'єю потенційно приїхали відвідати цю родичку і потрапили в цю лікарню, тоді "за нами" прийшло і фінансування.
Боюсь, Ваше «потенційно» відрізнятиметься від реальної ситуації з лікуванням Вашої родички приблизно так само, як метелики й веселки — від реального лайна реальних поні.
Ще більш-менш ходити за пацієнтами здатні гроші в межах мегаполісу, де близькодоступних ліжкомісць на душу населення більше, ніж усередньому по Україні, а населення багатше, ніж по Україні, й часто може собі дозволити платне лікування, замість того, щоб ждати, поки та м'ята двохсотка за ними придибає. Для мешканців села це смерть. Лікарням у селах та малих містах потрібна стабільна підтримка, а не лише преміальні вкиди на час епідемій — інакше може скластися ситуація, коли грошам не буде куди приходити. Так, між спалахами хвороб лікарі марно проїдатимуть свій хліб — зате коли таки виникне в них потреба, лікар і перше необхідне обладнання вже будуть на місці, а не десь тільки чи в Києві, чи Львові і з записом за два місяці до лікування й міжміськими поїздками по направлення, щоб узяти направлення, щоб отримати довідку (ви ж не думаєте, що в гривень ніжки самі якось відростатимуть без довідок?).
А, до речі, сільські лікарні ж активно закриваються. Тобто, грошам за пацієнтами з села тепер ніби як можна й не ходити, правильно? Що, разом з іншими антисільськими реформами (чомусь відомомими як «децентралізація», хоча, фактично, йдеться про укрупнення районів і позбавлення сіл самоврядування), надто вже скидається на спроби задавити україномовне село, змусити його плазувати перед русифікованим містом, змусити сільське населення виїжджати в місто й російщитися. Ідеї форсованої урбанізації медійно озвучувалися ще в часи панування регіоналів. Тобто, виникає підозра, що реформа Супрун — це не щось еуропейське, а просто частина реформ Медведчука-Табачника, впровадженням яких зайнялися постмайданні партії влади, ідеологічно не так уже й далекі від тих же регіоналів.
В мене тут в селі без сільради є державна поліклініка - наскільки мені відомо, вона відкрита раз на тиждень на 4 години. З моєї сім'ї там був молодший одного разу за два роки, бо їх туди привели з дитячого садка на зважування і вимірювання росту. Ну й там місцеві можуть отримати рецепт на антибіотики, без якого ці цілющі бацили не можна придбати в аптеці. Однак аптеки поруч нема, найближча знаходиться в цивілізації за 15 км, де заодно є і поліклініка, тож тут доволі небагато сенсу аби чекати того вікна раз на тиждень коли працює своя рідна поліклініка. В сусідньому більш прогресивному селі (більш розвинена курортна діяльність) теж аптеки нема, ще декілька місяців тому була, тепер висить табличка що вони зачинилися і забили вікна дошками. А не далі як сьогодні зранку мені довелося їхати з малим в приватну поліклініку аж за 45 км, бо ближче не було вільного таймслоту аби забронювати "на вже".
Саме в цьому дописі я не відстоюю ніяку точку зору, лише поділився спостереженнями.
Ну а якщо малий, наприклад, упав з гойдалки, зробив відкритий перелом ноги, верещить, як недорізаний — вже розібралися, куди звертатися в цьому випадку?
frz написав:P.Y. написав:Боюсь, Ваше «потенційно» відрізнятиметься від реальної ситуації з лікуванням Вашої родички приблизно так само, як метелики й веселки — від реального лайна реальних поні.
Ще більш-менш ходити за пацієнтами здатні гроші в межах мегаполісу, де близькодоступних ліжкомісць на душу населення більше, ніж усередньому по Україні, а населення багатше, ніж по Україні, й часто може собі дозволити платне лікування, замість того, щоб ждати, поки та м'ята двохсотка за ними придибає. Для мешканців села це смерть. Лікарням у селах та малих містах потрібна стабільна підтримка, а не лише преміальні вкиди на час епідемій — інакше може скластися ситуація, коли грошам не буде куди приходити. Так, між спалахами хвороб лікарі марно проїдатимуть свій хліб — зате коли таки виникне в них потреба, лікар і перше необхідне обладнання вже будуть на місці, а не десь тільки чи в Києві, чи Львові і з записом за два місяці до лікування й міжміськими поїздками по направлення, щоб узяти направлення, щоб отримати довідку (ви ж не думаєте, що в гривень ніжки самі якось відростатимуть без довідок?).
А, до речі, сільські лікарні ж активно закриваються. Тобто, грошам за пацієнтами з села тепер ніби як можна й не ходити, правильно? Що, разом з іншими антисільськими реформами (чомусь відомомими як «децентралізація», хоча, фактично, йдеться про укрупнення районів і позбавлення сіл самоврядування), надто вже скидається на спроби задавити україномовне село, змусити його плазувати перед русифікованим містом, змусити сільське населення виїжджати в місто й російщитися. Ідеї форсованої урбанізації медійно озвучувалися ще в часи панування регіоналів. Тобто, виникає підозра, що реформа Супрун — це не щось еуропейське, а просто частина реформ Медведчука-Табачника, впровадженням яких зайнялися постмайданні партії влади, ідеологічно не так уже й далекі від тих же регіоналів.
В мене тут в селі без сільради є державна поліклініка - наскільки мені відомо, вона відкрита раз на тиждень на 4 години. З моєї сім'ї там був молодший одного разу за два роки, бо їх туди привели з дитячого садка на зважування і вимірювання росту. Ну й там місцеві можуть отримати рецепт на антибіотики, без якого ці цілющі бацили не можна придбати в аптеці. Однак аптеки поруч нема, найближча знаходиться в цивілізації за 15 км, де заодно є і поліклініка, тож тут доволі небагато сенсу аби чекати того вікна раз на тиждень коли працює своя рідна поліклініка. В сусідньому більш прогресивному селі (більш розвинена курортна діяльність) теж аптеки нема, ще декілька місяців тому була, тепер висить табличка що вони зачинилися і забили вікна дошками. А не далі як сьогодні зранку мені довелося їхати з малим в приватну поліклініку аж за 45 км, бо ближче не було вільного таймслоту аби забронювати "на вже".
Саме в цьому дописі я не відстоюю ніяку точку зору, лише поділився спостереженнями.
Ну а якщо малий, наприклад, упав з гойдалки, зробив відкритий перелом ноги, верещить, як недорізаний — вже розібралися, куди звертатися в цьому випадку?
Саме такого не було, а от сусідку з переломом ключиці тут забирав гвинтокрил гелікоптер і віз до обласної лікарні. Сусідка - звичайна пенсіонерка з дефолтним (державним) медичним страхуванням.
З переломами треба одразу туди де цілодобово працює рентген.
З переломами треба одразу туди де цілодобово працює рентген.
В мене думки теж в цьому напрямку. Толку з тієї будівлі, на якій гучно написано "лікарня", якщо всередині за рівнем обладнання - простий фельдшерський пункт, лише багато палат з ліжками. Нехай собі буде далі, тільки перейменувати відповідно до фактичного статусу у фельдшерський пункт. А саме "лікарнями" називати ті установи, де є все необхідне обладнання для надання кваліфікованої допомоги, заради якої не жаль і гелікоптер піднімати.
До рентгена ще треба доїхати. Самі зможете накласти шину, щоб зафіксувати ногу в більш-менш транспортабельному стані? Бо як раптом війна, то вертольоти більше на потреби майбутньої перемоги використовуватимуться.
До рентгена ще треба доїхати. Самі зможете накласти шину, щоб зафіксувати ногу в більш-менш транспортабельному стані? Бо як раптом війна, то вертольоти більше на потреби майбутньої перемоги використовуватимуться.
На це мабуть зможу відповісти. З малими їздив не раз на інший кінець міста через цілий Львів з заторами в неробочий час у чергову травматологію у зв'язку з вивихами рук; ще й одного разу була дуже непогана ожеледь, моя тодішня Таврія не підвела. Дружина інтуїтивно підв'язувала дітям руку звичайним простирадлом.
До можливої війни тут ми готуємося дещо в інший спосіб - це щоб була справна і заправлена машина, вміти обійтися мінімумом речей, дбати про зуби. Найголовніше - це місцезнаходження, бо це глухе село без жодних стратегічних об'єктів, яке ще аби на мапі знайти, треба добряче постаратися.
Ну й питання, це така війна де декілька десятків кілометрів у західному напрямку буяє мирне життя з кав'ярнями, вуличними фестивалями і концертами? Тоді думаю що ми готові. Бо у випадку глобальної війни, коли порушаться ланцюжки виробництв і будуть знищені засоби зв'язку, постане багато питань про які досі не замислювалися. Про "про всяк випадок" невирвані зуби мудрості і невирізаний апендицит ми зараз не переживаємо, так само як і про запас палива, борошна і олії на рік. Тоді програмування не сильно допоможе, треба читати у вільний час форуми так званих "виживальщиків". Також працювати над власною фізичною підготовкою, напрацьовувати вміння ночувати в лісі без особливого туристичного спорядження, зупиняти кровотечу різної складності і багато, багато чого іншого...
От я не розумію: з одного боку, Вам не подобається, що на швидких хтось возить картоплю з села. З іншого, катати пацієнтів на вертольоті з села, сполученого з рештою території автомобільними дорогами — це вже ніби як не марнотратство?
От я не розумію: з одного боку, Вам не подобається, що на швидких хтось возить картоплю з села. З іншого, катати пацієнтів на вертольоті з села, сполученого з рештою території автомобільними дорогами — це вже ніби як не марнотратство?
Ну це не так працює, що за кожною потребою доставки пацієнта до лікарні піднімають гелікоптер. То я навів приклад, дійсно - я не уточнив, тоді жіночка впала з даху, такий собі винятковий випадок. Зазвичай просто приїжджають швидкі або ж пацієнти їдуть на лижах власним транспортом.
третій тиждень не можу знайти толкового електрика, це жах, якісь самі неуки та просиджувачі штанів, які не здатні розібратись з чимось новим, хоч бери та й сам лізь в той щиток...
третій тиждень не можу знайти толкового електрика, це жах, якісь самі неуки та просиджувачі штанів, які не здатні розібратись з чимось новим, хоч бери та й сам лізь в той щиток...
Щодо щитка, то я звертався в "ЖЕК". Там можуть бути майстри дуже пенсійного віку, але щоб зовсім безтолкових то це мені важче собі уявити. Ото по оголошеннях якраз можна знайти "майстрів" без жодної спеціалізованої освіти.
Спитай в робочому чаті, якщо хтось є там з твого міста.
На рахунок переломів. Мав таку звичку в дитинстві. Так що все що було зі зміщенням, а відкритий перелом - це завжди зі зміщенням. Завжди возили в обласну дитячу лікарню. Ніхто на місці не ризикував. Так що тут на якісь реформи нарікати не варто.
Спитай в робочому чаті, якщо хтось є там з твого міста.
ніхто не відповідає
На рахунок переломів. Мав таку звичку в дитинстві. Так що все що було зі зміщенням, а відкритий перелом - це завжди зі зміщенням. Завжди возили в обласну дитячу лікарню. Ніхто на місці не ризикував. Так що тут на якісь реформи нарікати не варто.
Проте, бажано, щоб першу допомогу на місці (ще до власне лікування — перев'язати, зафіксувати, обмежити сильну кровотечу і т.д.) надавав хтось з медичною освітою, а не підсліпувата бабуся, яку зараз і саму інфаркт ухопить. Якщо швидку з облцентру чекати годину-дві, то дехто може й не дочекатися, а ще дехто постраждає від рук нефахівців, що намагались допомогти в критичній ситуації.
Vo_Vik написав:На рахунок переломів. Мав таку звичку в дитинстві. Так що все що було зі зміщенням, а відкритий перелом - це завжди зі зміщенням. Завжди возили в обласну дитячу лікарню. Ніхто на місці не ризикував. Так що тут на якісь реформи нарікати не варто.
Проте, бажано, щоб першу допомогу на місці (ще до власне лікування — перев'язати, зафіксувати, обмежити сильну кровотечу і т.д.) надавав хтось з медичною освітою, а не підсліпувата бабуся, яку зараз і саму інфаркт ухопить. Якщо швидку з облцентру чекати годину-дві, то дехто може й не дочекатися, а ще дехто постраждає від рук нефахівців, що намагались допомогти в критичній ситуації.
Оту першу допомогу здатен надати і фельдшер.
