Я гадав шо це не можливо. В вихідні мусю переглянути старі моделі і попробувати їх переписати.

Десь в районі 4-7 класів рахував на настільному варіанті такого калькулятора ("фелікс", зідраний з чогось німецького початку 20 сторіччя).
Далі квадратних коренів не забирався.
Також змащував/ремонтував :-)

Гребінка в самому низу — аналог повертання верхньої частини відносно нижньої на відео. Переміщує вліво-вправо всю каретку.
Регістр вводу, акумулятор і лічильник обертів скидаються окремо.
Віднімання — обертом у протилежний бік.
Але загалом все те ж саме.

https://www.youtube.com/watch?v=JO2ojeiJprA

Зірки 90-х, які ніколи не співали р%№"йською

Олександр Пономарьов, з якого починається відео, таки мав у своєму репертуарі і російськомовні пісні. Просто загугліть «Пономарьов кадиллак».

Якщо копнути глибше, то навіть і в «Кому вниз»  на самому початку був російськомовний альбом (але це було аж у 80-х).

Пономарьов 90-х був менш виключно україномовним, ніж хотілось би — так, українська ніби переважала, але «ніколи не співав російською» — це не про нього. Звичайна українська зірка, що підлаштовувалась під тогочасний український шоу-бізнес, що поступово українофобськішав. Не як Ані Лорак, у якої з самого початку російських пісень було більше, ніж українських (якими вона й була відома і за які її любили, але в неї з самого початку була орієнтація на російську сцену). Можливо, десь поруч із тодішньою Таїсією Повалій. У цій категорії співаків довгий час зовсім не співала російською Ірина Білик, але потім на початку 00-х різко перемкнулась на виключно російську.

Гіга — ім'я на слуху, але що він взагалі співав?..

Скрябін — ніби справді нічого російською не було (хоча були продюсовані ним переважно російськомовні «Поющие трусы»).

Ще можна Тараса Чубая/Плач Єремії згадати (в якого всі тексти — або вірші українських поетів, або український фольклор).

Окремі особливо круті гурти назразок «Океану Ельзи» могли собі дозволити їздити по русні з виключно українським репертуаром, але загалом діяло правило: не співаєш для росіян — лишаєшся в тіні.

Зараз я занурююсь в ісландську мову. Можу сказати, що з ісландською музикою в чомусь схожа ситуація — навіть не знаю, чи хтось із сучасних ісландських співаків узагалі ніколи не співав англійською, значно частіше в їхній творчості ісландської мови нема чи майже нема. З одного боку, можна зрозуміти: населення всієї країни — приблизно як населення Троєщини, внутрішній ринок вузький, і в їхній історії не було завоювання англійцями чи американцями (а отже, нема причин ненавидіти все англомовне). З іншого, марнуючи час у пошуках чогось ісландського і натикаючись постійно на англомовне, вже починаю ненавидіти англофонів, як колись тих москалів. При тому, що для вивчення ісландської самому доводиться користуватися англомовними джерелами.

Всім наполегливо рекомендую до перегляду цей документальний фільм.