Наступ на Курщині міг би бути не розчаруванням якби перед цим відбулось укріплення позицій на сході України. А так, ми кинули значні людські резерви і гори снарядів на Курщину, а тим часом відкочуємся на сході. І ймовірність прориву коли росіяни за день пройдуть на 50-100 км вглиб все збільшується.

Це чудове запитання і от про нього нам було б варто поговорити. На нас два роки скидають КАБи. Хотілось би почути звіт про те, що вдалося зробити, щоб зменшити цю небезбеку?

1. Збиття носіїв. Наразі ми знаємо про знищені пускові Патріоти і на цьому збивання полювання припинилось. А як так сталось, що вони були знищені? Як так вийшло, що російський безпілотник туди зміг долетіти? Чому була затримка з від'їздом установок. Чому не було хибних цілей?

2. Вибух КАБа завдасть менше шкоди, коли люди в серйозно підготовлених укріпленнях. І можна будувати хибні укріплення. Є інженери, можна було б щось продумати, щоб хоча б зменшити небезпеку.

3. Невже не можна було, також користуючись науковим потенціалом союзників, зробити хоч щось, щоб зменшити цю небезпеку?

Є сайт, на якому опубліковані всі висоти, забудови, дороги, ліси, річки і тому подібне. Також немає причин думати, що десь в тилу існує якась серйозна лінія оборони, якщо такої немає на фронті.

Окрема тема це підготування наших воїнів. Коли я дізнався, що це лише місяць, то для мене це був шок. А ще з цього місяцю вони кожен третій в наряді, тобто не готуються. І сама підготовка неякісна.

І купа всього іншого. Правильно каже Стерненко - або змінимося, або загинемо. От про це і треба говорити. Нам потрібні системні зміни. Але вгадайте що - президент оточив себе українофобами і тепер ми програємо Росії, який збіг.

Війна на виснаження при однаковому рівні втрат більш вигідна тому, в кого більше ресурсів. Паритету можна досягти, лише якщо сильніший супротивник витрачає більше ресурсу. Оті всі циферки їхніх витрат треба читати не як «1005000000гого як багато», а поділити на загальну кількість людського ресурсу, що є в них, тоді так само порахувати співвідношення витрат до людського ресурсу в нас, і подивитися, де відсоток витрат буде вищий. Один наш боєць на Курщині змушує бігати за ним десятьох їхніх? Тоді це має сенс. Співвідношення 1:5 чи хоча б 1:3? Ну, більш-менш на рівні... Співвідношення 1:2, 1:1? Тоді ми просто виснажуємо власний резерв з більшою шкодою для себе, ніж для супротивника. Це ми ще не врахували, що за нас воюємо лише ми (пропозицію Макрона ми впевнено відхилили), а в них до захисту внутрішніх територій підключилися корейці. І ще, безповортні втрати бійців (я так розумію, робити серйозну фортифікацію — це російська метода, для нас некошерна, плюс дефіцит набоїв у нас проти надлишку в них  — а отже, на цій фазі війни співвідношеннння втрат давно вже не таке оптимістичне, як на початку).

Варіанту не вести нема (хіба що капітулювати, що нас не влаштовує). Але не слід записувати в наші успіхи те, що успіхом не є. Якщо ми, наприклад, тратимо додатково 1000 бійців, щоб супротивник використав додатково 1000, то ми цим рівним розміном виснажуємо власні ресурси швидше, ніж супротивник, і просто прискорюємо власну поразку в війні на виснаження. Кількісна перевага людей — це те, чого у нас нема, і це те, чого нам навіть не передадуть.

Узагалі, будь-які наступальні операції на нормально укріплені позиції важчі для того, хто наступає. Що ми можемо робити, так це укріплювати позиції і тягнути час, щоб супротивник тратив на наступ більше, ніж ми на оборону.

Всі мої джерела дають зовсім іншу статистику.