Давайте так: в нашій культурі доступність жінки для чоловіка визначається софт-скілами цього чоловіка (не порядністю, освіченістю, зарплатнею, спільними ідеалами і т.д., а виключно вмінням заговорити панянці зуби). Це працює проти інтровертів — будь-яке посилення цієї конкуренції (яке спричиняють будь-які чоловіки-іноземці — неодружені робітники-нелегали чи багаті секс-туристи так само посилюють цей тиск) б'є по тих, хто вже й так у кінці черги. Якщо ви людина достатньо екстравертна, то цього на собі не відчуваєте, звичайно.

Чим ортодоксальний іслам принципово шкідливий: їхня культура задає інші умови доступності жінок, тому навіть міграція їх повними сім'ями вносить дисбаланс. Чоловік-мусульманин може загравати до українки, і для неї це норм. Чоловік-українець може загравати до мусульманки в простирадлі? Про успішні приклади такого загравання я поки що не чув. Якщо це пов'язано з великими труднощами навіть для українців-екстравертів, то вони зосередяться на тих же українках — для інтровертів, що завжди в кінці черги, це означатиме посилення конкуренції.

Узагалі, має сенс зробити як свого часу в Америці: сприяти міграції до нас незаміжніх жінок. Українців хтось має народжувати — якщо українки цього не хочуть, то це мають робити іноземки.

Якщо хтось вимагає вдягнутися й ніхто не вимагає роздягнутися, це створює дисбаланс. Завдяки цій односторонній пасивності, людина, що захоче вибороти право вільно ходити голою, не зможе апелювати до громадської думки — просто тому, що вголос ніхто не вимагає від людей ходити голими, хоча при цьому багато хто безсоромно вимагає від інших ходити в певному одязі.

Посилення тиску в одній точці впливає на всю систему. Добре, ці дівчата інтровертам не дісталися б за жодних обставин, але могли б дістатись місцевим екстравертам. А так екстраверти менше уваги приділятимуть їм, а більше морочитимуть голову тим дівчатам, з якими в інтровертів уже б могло щось наклюнутись.

Після англійської варто спробувати повчити , наприклад, ісландську мову — там великі букви так не скачуть, на відміну від.

Необхідно, поки людське тіло лишається криміналізованим. Змінити шкідливі закони можна лише демократичним шляхом — для чого ідея зміни має «висіти в повітрі», сприйматись як щось само собою зрозуміле, а не як просто хотілка якихось маргіналів, що тусуються по своїх притонах і соромляться на люди вийти з вимогами змін.

Існує й протилежна думка: в ідеальній парі один має бути інтрвертом, другий — екстравертом. Зокрема, цієї ідеї дотримується соціоніка (яку, втім, важко назвати серйозною наукою) — у психотипах, що утворюють ідеальну пару (перебувають у «дуальних відносинах») інтровертність/екстравертність поєднується саме таким способом.

Пара інтроверт+інтровертка: в чомусь вони можуть краще порозумітись між собою, ніж з екстравертами, але встановлення контакту критично складне для них обох.

Пара екстраверт+інтровертка: екстраверт бере активну роль, інтровертка — пасивну, як того й вимагають ґендерні стереотипи.

Пара екстраверт+екстравертка: легко знаходять спільну мову, активну роль може брати кожен, хіба що можлива конкуренція за головну роль.

Пара інтроверт+екстравертка: теоретично, екстравертка могла б узяти на себе активну роль, але це суперечить патріархальним стереотипам, тому ні вона не готова до активних дій, ні він не готовий, що його почнуть активно втягувати в стосунки.

Виходить, в інтроверта нема шансів за жодних обставин.

Хай Камчатку з Чукоткою приєднує, а нам — Зелений Клин.