Спостерігаю шквал зростання кількості різних девайсів, які регулярно потребують заряджання. Зарядні пристрої на декілька портів - це маст хев, однак і це не надто рятує. Потрібно ще уважно перевіряти, чи кожен девайс дійсно щільно під'єднаний, інакше "ціла ніч на зарядці" нічого не дасть.

І це ще мої малі не достатньо великі щоб мати особисті девайси, тож за декілька років ситуація буде ще цікавішою.

Думаю що цей стан речей дуже типовий. Очікую що скоро це всім набридне і почнеться перехід на безпровідні зарядки. Кладеш девайси на умовний "зарядний килимок" і вони собі самі заряджаються. Ну відповідно нові девайси будуть підтримувати цей варіант, а для старих можна буде докупити адаптер.

Ці бездротові зарядки, принаймні на масову ринку, почали зʼявлятися ще в 2009 році.

Якась повна задниця з грипом (тип Б) в цьому сезоні. Згадалися супер дивні групові ритуали з дитинства - тубус кварц. Добре що тепер сучасні інгалятори і подібні пристрої доступні кожному вдома.

З досвіду спостереження за болячками вже покійної матері - якої тільки псевдомедичної каки не продають зараз (((

Розрахунок на відчай ну і звісно на вкрай низький рівень освіченості хом'ячків.

Ходив на процедури з такими штуками. В носа. Реально допомагає.

Ну, там були якісь стафілококки. Ніс постійно закладений, шмарклі. Скільки там треба було ходити днів я не відходив. Через якийсь час воно потім повернулося.

Повернувсь з БЗВП.
Якщо коротко, то на БЗВП багато контролю у вигляді шикувань, зайобів по "порядку" в палатці, від'ємний рівень організації і величезний, панічний страх перед начальством.
Наприклад, в перший день нас поселили в холодній палатці без дров, тому вже через кілька день я зліг з температурою.
О 6 ранку обов'язкова "зарядка" (руханка на рівні дит. садку).
Після руханки сніданок, де треба 40хв простояти в черзі на морозі, і вже на 7:20-7:50 чергове шикування з читанням "промови переможця".
Шикування обов'язкові, але їхній час кожен раз може бути різним, і поки ви самі не запитаєте про це, доти вам не повідомлять, а іноді повідомляють за 5хв до шикування.
Всі ці шикування окрім першого (руханка) та двох останніх (19:40 та 21:00) проводяться в броніку (temp3000 корсар), касці та зі зброєю.
Навчання та стрільби також в броніку + рюкзак з карематом. Більшість часу ми вчилися стояти та ходити з цією вагою на плечах, і це пекло, бо плечі боліли просто жах, але доводилося терпіти і далі йти, або стояти.

Чи достатньо БЗВП, аби відправлятися на бойові? 100% ні. Чи можна було б витратити ці 45 днів для кращої підготовки? 100% так.

Мені пощастило, бо я в артилерії, і ще поїду на фахове, де паралельно спробую підтягнути інші знання та навички (на БЗВП це зробити неможливо через високий рівень фізичної та ментальної зайобаності, тому у вільний час хочеться максимально відпочити, або ж доводиться займатися побутом).

В Штатах (North & South Carolina) і в Японії (Ofunato) великі вогні (пожежі).

Скоріш за все там буде на надто краще. Там де був я, найбільше пощастило водіям різномантіних ТЗ. В них було багато вільного часу, не було шикувань, зайвої роботи, пускали в місто. Ну, і проходження фахової підготовки не означає що відправлять служити саме по цьому профілю або потім не переведуть в інший рід військ.

Достатньо для сидіння в окопі або в якихось кущах і стрільбі в бік супротивника.