frz написав:Раніше десь тут обговорювали про намагання киян перейти на українську і в цьому контексті - про думання ворожою мовою.
Ось тут обговорення Quora на цю тему; скорочено - мультилінґви думають тією мовою, яку вживають у даний момент.
https://www.quora.com/When-a-multilingual-person-is-thinking-what-language-does-he-she-hear-in-his-her-head-What-language-do-multilingual-people-think-in
Так і є. Пишучи українською — думаю українською, пишучи російською — думаю російською, і так само з англійською чи, там, турбопаскалем з асемблерним вставками (на ньому теж можна думати, пишучи курсач).
Але. Ви не увляєте, як часто при цьому виникає питання «Як це сказати мовою, якою я зараз говорю?» або «Чи можна так сказати цією мовою?» (українською, російською — байдуже). Інформація різними мовами надходить з різних каналів, відрізняється за своїм складом, і при формулюванні думки словами ви можете просто не мати на похваті засобів, щоб висловити цю думку цією мовою (от як лаконічно сказати REPE CMPSB українською?). Добре, українська й російська — мови достатньо споріднені, перетворення між ними відбувається за певними шаблонами (напр., укр. «перехід» і рос. «переход» сприймаються як одне й те ж слово, що в різних ситуаціях вимовляється по-різному), частково це можна застосувати й до міжнародної лексики в англійській, але побічний наслідок такого перетворення між мовами — поява кальок.
Інший приклад. У сім'ї батьки вирішили змалку вчити дитину одночасно рідній мові і англійській за методикою, коли один з батьків розмовляє однією мовою, другий — другою. Все чудово, словниковий запас поповнюється, але дитина, коли не може пригадати слово однієї мови, використовує слово з другої — «Мамо, дивись, он світить мун» і т.п. Може, бар'єр відчуженості до другої мови таким способом і ламається, але до чіткого розуміння, що це різні мови і навіть не взаємозрозумілі, дитині ще треба дійти. Можливо, якби батьки справді не розуміли мов одне одного, це б спрацювало, але вони їх розуміють, тому дитина не має реальної потреби їх розрізняти.
frz написав:Ті люди з Африки яких я знаю особисто, говорять англійською від "добре" до "дуже добре" (Уґанда, Нігерія, Тоґо, ще одного забув звідки).
Ті африканці, які говорять англійською погано, просто не мають засобів для спілкування з Вами. Їх може бути більшість, але Ви не мали нагоди з ними познайомитись, тому Ваш висновок будується на основі «системної помилки вижилого».
Такий африканський підхід, коли увесь корисний контент — лише англійською, а на місцевих мовах — лише усне спілкування, загалом мало відрізняється від російського царськорежимного. Як ми знаємо, рівень неписьменності тоді був колосальним — якщо в твоєму селі російської не знають, то російська азбука буде для тебе тайнописом, навіть якщо дяк у церковно-приходській школі тебе ще й поб'є. До певної міри, радянський коренізаційний підхід, коли російська в школах вивчалась поруч із місцевими мовами, посприяв проникненню російської в ті середовища, де нею початково не розмовляли. Можливо, в англомоних країнах недоліки «царсько-африканського» підходу погано усвідомлюються, бо дислексія — ніби як майже норма, і це ж переноситься на Африку (де для місцевих англійська — просто чужа мова). Ну і «системна помилка вижилого» — нема того, хто міг би англійською мовою вам пояснити, наскільки погано він її знає, тому виникає ілюзія, що там майже як у Лондоні.
