— Наші підуть на мир?

— Наші в усіх випадках обирали мир, а не війну. Вони відмовилися від збройного опору в Криму. Уклали Мінські угоди щодо Донбасу. Але для настання миру потрібне бажання двох сторін.

— А друга сторона? Зняття санкцій, повернення до Вісімки. Хіба це не привід укласти мир?

— У другої сторони вже було місце у Вісімці й не було санкцій. Але в усіх випадках вони обирали війну, а не мир.

— Чому?

— Засинаючи над конспектами у Краснознаменному інституті, нинішні керівники другої сторони мріяли про війну, а не про мир. Про лабораторії отрут, диверсії, дезінформацію та спеціальні воєнні операції. Для них це — движуха. У них є яхти, особисті літаки й палаци, а движухи чомусь бракує.

— Але ж люди гинуть!

— За нещодавнім журналістським розслідуванням, дві третини встановлених за некрологами росіян представляють депресивні регіони, і третина — нижчий міський клас. У системі цінностей випускників Краснознаменного інституту позбавлення від такого баласту зменшує навантаження на бюджет і підвищує стійкість режиму.

— Начебто з бюджетом у Росії не дуже добре.

— На кількість чорної ікри на столах організаторів війни це не впливає. Движухи стало більше, бюджету достатньо для продовження. Чому вони мають відмовитися від війни на користь сірого й нецікавого миру?

— Чого вони хочуть?

— За два місяці до початку великої війни президент другої сторони озвучив ультиматум — контроль у Європі за кордонами НАТО 1997 року. Немає жодної причини вважати, що він відмовився від своїх планів.

— А Україна йому навіщо?

— Більшість російських військовополонених призвані з колонізованих територій Російської імперії або з окупованої території України. Український мобресурс потрібен Кремлю для війни з НАТО за кордони 1997 року.

— Як ти це собі уявляєш?

— Десять мільйонів росіян і українців зі стрілецькою зброєю переходять кордон і беруть у заручники європейські міста. Дев’ять мільйонів загинуть, але для викурювання решти мільйона потрібно або знищити міста, або погодитися на умови випускників Краснознаменного інституту.

— Погодяться?

— Ізраїль бомбив міста, але не зумів витіснити озброєних інсургентів. У Кремлі впевнені, що європейці оберуть шлях умиротворення агресора.

— У це неможливо повірити.

— Багато дій Кремля здаються неможливими в нашій системі цінностей. Але вони стають неминучими, якщо додати до рівняння цінності людей, які захопили Росію й зробили її знаряддям власних злочинів.

— Припустимо, європейці підуть на умиротворення агресора. Настане мир?

— У Краснознаменному інституті вчили змінювати ідентичність людей на захоплених територіях і рухатися далі. А в планах було просування військ країн Варшавського договору до Ла-Маншу.

— Тобто миру не буде?

— У російському законі «Про ветеранів» є два мирні періоди. Перший — після смерті Сталіна. Кривава війна в Кореї тоді закінчилася за три місяці. Другий — під час дефолту 1998 року Кремль не вів жодної війни. Увесь інший час — від однієї до семи воєн...

(c) Український Барліг