Річард Столмен
Тридцять років пройшло з початку руху за вільні програми, який виступає за те, щоб програми поважали свободу і громаду користувачів. Ми називаємо такі програми “вільними” (підкреслюючи, що ми говоримо про свободу, а не вартість). Деякі невільні програми, такі як Photoshop, дуже дорогі; інші, такі як Flash Player, доступні безкоштовно — у будь-якому випадку вони підпорядковують своїх користувачів владі власника програми.

Для того, щоб користувачі контролювали програму, потрібні чотири найважливіших свободи.

(0) Свобода виконувати програму як вам завгодно, в будь-яких цілях.

(1) Свобода вивчати “вихідний код” програми і змінювати його, щоб програма проводила ваші обчислення як вам завгодно. Програми пишуться програмістами на мовах програмування (поєднують природні мови з алгеброю) — і це утворює форму програми, яку називають “вихідний код”. Кожний, хто вміє програмувати і у кого є програма у формі вихідного коду, може прочитати його і зрозуміти, як вона працює, а також внести зміни. Коли все, що у вас є — це виконувана форма, послідовність чисел, які комп'ютер ефективно виконує, але які людині збагнути вкрай важко, то розбиратися в програмі і правити її в цьому виді неймовірно складно.

(2) Свобода копіювати і поширювати вільні копії коли вам завгодно. (Це не обов'язок; ви робите це на власний вибір. Якщо програма вільна, це не означає, що хтось зобов'язаний пропонувати вам копію або що ви зобов'язані пропонувати йому копію. Поширення серед користувачів програми без свободи несправедливо по відношенню до них; проте рішення не поширювати програму   користуватися нею приватним порядком — не пов'язане з несправедливістю у відношенні кого-небудь.)

(3) Свобода копіювати і поширювати свої змінені версії, коли вам завгодно.

Перші дві свободи означають, що кожен користувач може здійснювати індивідуальний контроль над програмою. Інші дві свободи дозволяють будь групі користувачів разом здійснювати колективний контроль над програмою. Якщо наявні всі чотири свободи, то користувачі повністю контролюють програму. Якщо хоча б однією з них бракує, то програма є невільною.

Для практичної діяльності застосовуються також інші види робіт, у тому числі рецепти приготування страв, такі освітні роботи, як підручники, такі довідкові роботи, як словники та енциклопедії, а також шрифти для відображення абзаців тексту, електричні схеми, за якими люди роблять апаратуру, взірці для виготовлення прикладних (не тільки декоративних) об'єктів на тривимірному принтері. Оскільки це не програми, рух за вільні програми, строго кажучи, на них не поширюється; однак до них застосовні ті ж самі міркування, які приводять до того ж самому висновку: ці твори повинні нести ті ж чотири свободи.

Вільна програма дозволяє вам копатися в ній, щоб змусити її робити те, що ви хочете (або щоб вона припинила робити те, що вам не за смаком). Можливо, це звучить смішно, якщо ви звикли до невільних програм, запечатаному ящику, але у світі свободи це звичайна річ; це хороший спосіб вчитися програмувати. Навіть традиційній американській розвазі самостійній доробці автомобілів заважає те, що машини тепер містять невільні програми.