P.Y. написав:Це працює там, де вже є традиційна культура платної освіти. У нас такої культури нема, тому платність освіти дає протилежний ефект — так, ніби диплом «купується», треба тільки для виду відсидіти скількись-там років і докупити скількись-там курсачів. Десь в Америці студента (скільки б він не платив!), пійманого на списуванні, можуть просто вигнати без можливості продовжити навчання, для нас же ненормально НЕ списувати.
Культура на голому місці не виникає. А у нас не гонять контрактників не просто тому, що вони платять, а тому, що є бюджетники, за яких платять гамузом і значно менше. Якби платили за бюджетників так само, як і за контрактників, ставлення було б однакове.
P.Y. написав:Якщо зробити навчання повністю платним, наші ВУЗи братимуть стільки студентів, скільки знайдеться бажаючих, і наштампують стільки дипломів, скільки треба для покриття фінансових потреб викладацького складу, незалежно від реальних знань та здібностей випускників — що це якось погіршить репутацію ВУЗу, нікого не хвилює, бо репутації, власне, і нема.
Тоді що заважає ВНЗ зараз брати до 100 держзамовлення не 100 контрактників, а 1000? Правильно - ліцензійний обсяг: ВНЗ дає диплом державного зразка, а держава перевіряє умови навчання, і якщо вирішить, що 1100 людей не може там вчитися, відбере ліцензію. Тобто при збереженні нинішньої системи видачі дипломів це просто нереально.
Інша справа, що нинішню систему видачі дипломів треба змінювати, я навіть схему колись накидав, десь так: найоб'єктивнішим критерієм зараз є те, куди йдуть кращі за ЗНО абітурієнти. Беремо 10-20 ВНЗ із найвищою щільністю 10% кращих за сумою балів випускників на місце, і запрошуємо їхніх представників для (швидше за все консенсусної) розробки ліцензійних вимог, після чого ці представники (чи інші представники цих же ВНЗ) проводять акредитацію всіх ВНЗ країни. Оплачується їхня робота тими ВНЗ, які хочуть акредитуватися.