З якого ти міста, cyan?
Якщо зі Львова, то пришли своє резюме нашим ейчарам. В нас багато дівчат працюють. Зокрема, одна працює iOS дівелопером. Можливо, більше дівчат програмістів в нас, особисто в моєму крилі - епсилон-околі більше дівчат програмістів не бачив.
Власне кажучи, пошук роботи може бути дуже важкий. Часто людей можуть не хотіти брати не через стать, а через відсутність досвіду. Або через конфлікт на попередньому місці праці.
В мене було все по-іншому. На мехматі на першому курсі мені викладач пропонував йти до нього на роботу, але я вирішив, що півдолара чи долар за годину мені малувато, і я навіть до нього не пішов на співбесіду.
Той викладач поміняв багато компаній і зараз в Лондоні чи то в Майкрософті чи то в Скайпі працює... чи то працював в Скайпі, а коли Майкрософт купила скайп, то в Майкрософті... але то таке...
Потім на третьому курсі я пішов на Елекс. Великі компанії завжди беруть студентів. Потім я звільнився з Елекса через конфлікт з піемом, і деякий час ніде не працював. Потім захотів знову працювати, але не брали. Я був трохи закомплексований, затурканий, колишній піем надавав негативну характеристику на мене в усі компанії, тому мене ніде не хотіли брати.
Тоді я пішов десь в кінці четвертого курсу на маленьку конторку з українськими замовниками.
Але потім мене вкурвило те, що під час кризи 2009 року вони перестали платити зарплату, а потім через три місяці виплачували половину за старим курсом долара, тобто, четвертину зарплати замість повної суми...
Після закінчення універу я сказав, що хочу взяти відпустку в липні, але мені відмовили, мовляв, маленька фірма, і вони всі йдуть у відпустку в серпні, хіба що звільняйся. Тоді я сказав - гаразд, бувайте. Пішов в аспірантуру.
2 роки провчився в аспірантурі, викладав першокурсникам практичні з математичного аналізу, вони мене почали брати на понт, мовляв, чого ти, маючи високооплачувану і престижну роботу програміста прийшов нас, довбнів вчити. Я вирішив, що устами дитини глаголить істина, вирішив повернутися в айті, адже мені також не сподобалися п'янки на кафедрі, і я передумав залишатися в універі.
Тоді почав надсилати своє резюме на всі фірми підряд, які тільки знаходив. Окрім тих, звісно, де вже працював, або тих, де мені відмовили в минулому.
Відправив своє резюме на десь з десяток фірм.
Передзвонили з софтсерву. Але я не захотів бути зареєстрований як приватний підприємець, і перед третьою чи четвертою співбесідою на софтсерві мені подзвонили з малкоса, взагалі запросили на співбесіду на позицію тестера. Ну я не дуже хотів приходити, але потім подумав, прийду, подивлюся, бо начитався до того різних мотиваційних постів про те, що для того, аби досягти успіху, треба всюди пхатися, і все пробувати, навіть якщо не по спеціальності, не зовсім те, що ти хочеш, бо в процесі співбесіди може все повернутися в іншу сторону.
І так і сталося. Прийшов на співбесіду на тестера.
Мені почали задавати питання по тестування, а я на кожне питання повторював - бачите, я більше мав досвіду з програмуванням, якщо у вас не має вакансії програміста, то я, мабуть, піду на софтсерв, бо там мені пропонують посаду програміста.
Десь після третього чи четвертого питання ейчар сказала, що в них є вакансія тільки Java програміста, а не делфі програміста, і чи мене таке зацікавить. Я відповів, що так, і почав працювати там на посаді Java веб дівелопер.
Звісно, нема нічого досконалого, але на малкосі я вже більше, ніж два роки працюю, і тут мені подобається загалом більше, ніж там, де я працював до того. Звісно, були свої нюанси - на Елексі був душ чи ванна і тенісний столик, і всяке таке, але я там ніколи не купався і ніколи не грав у пінґ-понґ, так що я там навіть не використовував усіх тих фішок, що там можна було використати.
В Біблії написано - стукайте, і вам відчинять. Просіте - і дасться вам.
Відправте резюме на хоча б 10-20-100 компаній. І отримайте запрошення на 2-3-10 співбесід.
На скільки компаній Ви вже відправили своє резюме, панянко Cyan Блакитна чи як Вас величати?
Після того, як я почав працювати на Малкосі, мені почали наполегливо дзвонити і писати рекрутери з дуже багатьох різних компаній. Мене то навіть дратувало деякий час, бо коли я їм писав, і сидів без роботи, то вони писали мені, що нема вакансій, і всяке таке, а коли знаходиш роботу, вони раптом усі прокидаються, оживлюються, і починають тебе пінґати. Дуже часто мовчать. Ігнорують. Або не повідомляють про результати співбесіди. Але потім можна на них відігратися (на тих самих, що мовчать, ігнорують, не повідомляють про результати), коли вони будуть вас про стоп'ятдесят разів запрошувати на співбесіду, а Ви будете їх ігнорувати, і так далі.
Важливо зареєструватися в соціальній мережі ЛінкедІн. Тоді мисливці за головами самі за Вами будуть полювати, і самі за Вами прийдуть.
