Історія — інструмент пропаганди. Біологія — в принципі, теж могла б бути інструментом атеїстичної пропаганди. З іншого боку, більшість епохальних відкриттів в області генетики та еволюційної теорії було зроблено в країнах, де атеїзм ніколи не був «офіційною релігією», як в СРСР чи Албанії того ж періоду. Навпаки, в історії радянської науки був навіть період т.зв. «мічурінського вчення» або лисенківщини, коли генетику було оголошено буржуазною псевдонаукою, а еволюційні процеси, хоч і подавались під маркою дарвінізму, тлумачилися часто в ключі ламаркізму (тобто, «вправляння» замість спадковості, мінливості й природного добору), перебільшувався фактор впливу умов на формування організму (так, дехто навіть стверджував, що якщо порося вирощувати в умовах, властивих ягняті, годувати його відповідними харчами і т.д., то воно має еволюціонувати в вівцю). Можливо, цей темний період в історії радянської науки й сформував недовіру до радянських підручників і виховав покоління вчителів, нездатних пояснити суть теорії Дарвіна, але йдеться про часи відносно давні — після смерті Сталіна Лисенко залишився без покровителя, генетику було реабілітовано, радянська біологічна наука повернулась до загальновизнаного в світі напрямку.
Якщо ж говорити про західний світ, де позиції церкви були міцнішими, науковим мейнстрімом там насьогодні є таки еволюційна теорія, а не креаціонізм. «Мавпячі процеси» (коли суд забороняв викладати еволюційну теорію в школі) бачаться скоріш як курйозний виняток, ніж норма. Навіть лідери церков (зокрема, Папа Римський) визнали, що Біблія — не підручник з природознавства. Навпаки, наполягаючи на буквальному розумінні міфу про створення світу та інших епізодів з кн. Буття, церква ризикувала б поставити під сумнів правдивість усієї Біблії. Часи, коли вчених, чиї теорії не відповідали написаному в святих книгах, палили як єретиків, давно минули.
