Що потрібно зробити в першу чергу:
1. Заявити про права українців на міжнародному рівні. Це має зробити МЗС України.
Українці мають право навчатись українською мовою, створювати українські школи, культурні центри, тощо.
А тепер перевернімо це з ніг на голову й погляньмо, яка фігня виходить.
«Заявити про права англійців на міжнародному рівні. Це має зробити МЗС Великобританії.
Англійці мають право навчатись англійською мовою, створювати англійські школи, культурні центри, тощо.»
Як це взагалі вплине на те, знатиме світ англійську мову чи не знатиме?
Взагалі, українці за межами України думають про необхідність збереження своєї культурної ідентичності лише в першому, максимум, у другому поколінні, далі відсоток тих, хто намагається вчити «рідну» мову, спадає в геометричній прогресії (виняток — якщо українці в якомусь селі становлять більшість, тоді мова може зберігатись у законсервованому вигляді достатньо довго — за умови мінімуму контактів із зовнішнім світом). Ми пробуємо будувати міжнародний вплив України на цьому стовпі, а це не стовп, це тріска.
Хоча, в теорії, якби володіння українською мовою давало б щось більше, ніж можливість говорити з українцями про українську мову, бажаючі вчити її, ймовірно, знайшлися б — можливо, серед них були б навіть іноземці. Поставмо питання інакше: а для чого іноземцеві в себе за кордоном вчити українську мову? Нащадків українських емігрантів це також стосується: не маючи сентиментальних дитячих спогадів про Україну, вони є такими ж іноземцями.