Я тут деякий час тому не міг заснути вночі, і думав про сенс життя.
І от надумалось, що конкретного сенсу життя у конкретної людини немає, по суті кожна людина окремо має дуже мало значення, якусь вагу мають лише всі люди в купі, тому що поодинці ми ніщо, а разом можемо і в оті ваші космоси літати, і багато чого робити, навіть якщо подивитись на сучасний світ і пристрої, котрі стали для нас вже звичайними, то ще 100 років(!) тому ніхто й мріяти про таке не думав. А 200 років тому взагалі якесь середньовіччя було, майбуть (я не дуже розбираюсь в історії). Це вже трохи друга тема, але можна подумати, що люди з'явились не мільйони років тому, а сотні років тому.

Так от. Якщо глянути на людей як на єдиний організм, то кожна людина являє собою клітинку, а клітини постійно помирають та народжуються. Таким чином ми можемо сприймати все людство як одну людину.
В людині є різні клітини, деякі займають місце в мозку, і працюють над прийняттям серьйозних в житті людини (в існуванні людства) рішень, деякі клітини захищають організм, це наші вояки і все таке. Також є ракові клітини, котрі хочуть загарбати ресурси нашого організму, або просто знищити його, прям як бандюки та терористи хочуть зробити те саме з людством. Існує ще багацько клітин, котрі виконують певні функції, об'єднуються і створюють важливі органи, ну ви пойняли.

Ми от любимо прославляти всяких вчених, типу - Енштейн був таким крутим, він таке придумав, але я вважаю, що це зайве, тому що рано чи пізно хтось вигадав би те, що й Ейнштейн. Та й не факт, що це не зробив хтось раніше, але просто нікому не розповів. Це як прославляти окрему клітину мозку через те, що вона прийняла участь у вигаданні якоїсь гарної думки, і так сталося, що вона як раз закінчила формування цієї думки. Ну смішно ж. Навіть якби ця клітина вмерла, то якась інша клітина закінчила б справу.

Поки що все, думка зникла.

А ви шо думаєте?