VertoX написав:P.Y. написав: Ви все ще вважаєте, що люди при цьому страждають?
Я не з Києва, тож мені взагалі не принципово є там у вас МАФи чи нема. І Ви дарма до тих МАФів прискіпалися. Суть того тексту була яка? Беріть дупу в руки і дуйте до вашого районного депа з котрим маєте змогу спілкуватись, чогось вимагати і т.д. Тобто починати боротись за свої права та права району з самих так би мовити низів.
P.S. Ось наприклад нас з вами запрошують допомогти в розвиткові проекту! Потрібні як і люди котрі просто кльокатимуть текст, так і програмери. Багато з нас патріотично-налаштованих людей витратить 15хв часу в день? Чи на жаль буде як завжди? На форумах та соц мережах сорочку шматуємо як би ненці жилось краще, а на справі кожен задовольняє дозвілля по своєму і виключно у власних інтересах! Ну або виписуючи пости чому краще мігрувати в іншу країну! Там і закони і рівень життя... Та знову ж таки... Хіба це не випливає з свідомих дій кожного адекватного мешканця тієї країни?
Цілком правильний хід думок, але я б виключив із цієї схеми слабку ланку — нардепа. Депутатові це для чого? Захоче пропіаритись — сам припливе, а ні — то на оббиванні порогів справа й застопориться.
Взагалі, скільки добрих ідей так і не було здійснено тільки через те, що в їх здійсненні покладалась завелика надія на державу. Так, ніби обрані народом представники правлячої еліти зобов'язані ці бажання виконувати (в їхній програмі нічого про це не було — читайте уважніше!) чи їх можна змусити до діяльності регулярними акціями протесту (ваші одиничні пікети такі страшні!). Ніхто нікому нічого не зобов'язаний, ви дали депутату кредит довір — він його чесно проїв і сказав спасибі, а вам насправді потрібен не депутат, а джин. А треба так: хочете щось змінити — то змінюйте самі й поставте державу перед фактом, що зміни почалися. Для цього в простих людей нема можливостей? Ну то не дуже й хотілося щось робити — всі ресурси, які має влада, вона бере в тих же людей, більш нізвідки. Єдина реально необхідна вимога до влади — не заважати людям наводити лад у своєму місті й своїй країні (це справді вагомий привід для протестів, повстань і революцій), усе решта — своїми руцями.
Ну й, звичайно, голосувати треба за того, хто справді вас може представляти у владі (а не гарну морду з бігборду чи «япротивсіх — моя совість чиста!», а тоді стовбичити з транспарантами під кабінетами). Для чого, вочевидь, треба почати організовуватися самим, організувати свою партію, яка справді представлятиме вас, а не гебню чи олігархів... Взагалі, це окрема тема — як дорватися до влади і як зробити, щоб ваші представники вас слухали, тому в будь-якому починанні простіше розглядати їх не як джина, інвестора й діда мороза в одній особі, а як потенційну перешкоду.