▼Прихований текст

Не можна забувати, що життя - безвихідне страждання. Це забувати не можна.
Усвідомлення індивідом самого себе - трагічний і жорстокий жарт природи.
Випадковим чином створені хімічною реакцією завдовжки в мільярди років білкові тіла, що існують лише тому що забезпечують реплікації молекул ДНК, за програмою яких вони побудовані, раптом, завдяки складній нейронній мережі свого мозку отримали можливість на мить, в порівнянні з життям всесвіту, усвідомити всю безглуздість і марність власного існування , повністю укладеного в рамки прагнення до виживання даного тіла, яке закінчиться абсолютно нічим і згине в порожнечі.
Але ніхто не заважає даному суб'єкту придумати собі ілюзорні радості, щоб відволіктися від усвідомлення цього факту.
Так вся людська культура існує тільки для цього. Це буфер між часом і вічністю, спроба випасти з потоку піску в пісковому годиннику, які відлічують наші дні, спроба забути про це.
Так що ось.

Просто треба прийняти факт, що ти - ув'язнений у в'язниці власної істоти, нездатний вибратися з неї лише через те, що ти є лише в своїх власних кордонах, які позначила еволюція. А страждання - необхідний стусан під зад твоїй суті, щоб вона виживала, яке так само обумовлено еволюцією. Життя і повинне бути абсолютним стражданням, що на миті переривається швидкоплинними радощами, які служать нагородою тому, що ти робиш дії, які дають змогу вижити твоїм генам. В основі самого життя і має бути страждання. Воно зіткане з нього.
Просто змирися.

життя - безвихідне страждання

Не розумію чому для тебе слідування інстинктам — це страждання. Вони ж непогано стимулюються)

Ну так можна вийти з хати для інстинктивного пошуку дівок, а можна сидіти в хаті й стимулювати собі нервові закінчення (що набагато простіше).

Шлях найменшого опору не завжди є правильний.