Осідлість, то саме гірше, що може бути. Мобільність потрібна не тільки грошам, але і робочій силі. Вон монголи взагалі мали все населення мобільним, того і створили найбільшу в світі імперію)

ПС: якщо що, то я люблю жартувати і не варто до всього написаного ставитись надто серйозно.

Ну так вони почали осідати. Будувати всякі Сараї. От і розвалились.

Ви знаєте, усюди є золота середина. В Україні панує думка, що краще жити на дні водосховища, але в своїй хаті. От знею я не згоден.

Проблема не в самому житлі (скільки он покинутих хатів у селах), а в дефіциті робочих місць там, де житло максимально доступне. Імовірно, мешканці поселень для бідних будуть змушені або перейти до натурального господарства (якщо землі поблизу вдосталь і ніхто її ще не привласнив), або тікати туди, де є робота.

Так в них є робота чи ні? Якщо є, то чому не можуть заплати, якщо робота така, що недозволяє заплати, то мабуть треба міняти.

От є пятикімнатна квартира в Києві. Умовно най коштує 200 тисяч. В ній живе одна бабка яка в 55 вийшла на пенсію. І прожила до 80. Їй держава заплатить тисяч 25 субсидій. А потім діточки одержать ту квартиру в спадщину. Тобто виходить держава дала чомусь її дітям 25 тисяч доларів нізащо. Забравши ці гроші в якихось сиріт. І те що вона в 4-ї спальнях могла ще здавати місце 20 приїзджим ніхто не проконтролює.

Те що людей, які не здатні це самі зробити, треба нагодувати, одіти і дати прихісток, я цілком згоден. Але це не повинен бути пентхауз на хрещатику, і лобстери на вечерю. Не можеш чи не хочеш бігти, щоб лишатись на місці, то звільняй місце іншим людям з вудками. Бо якщо весь берег озера займуть люди, які не ловлять, а тільки чекають на рибу, то голодними залишаться усі.

Щодо системи субсидій. З моєї точки зору, в тому вигляді, як вони є в нас зараз, субсидії шкідливі вже тим, що заохочують бідність і приховування прибутків. Тоді як слід би було заохочувати економію ресурсів (газу, води, електрики). З моєї точки зору, всі ці ресурси мають бути дотаційними для кожного, але за умови економії: чим менше витратив, тим менше платиш за кожен кубометр, на якомусь рівні витрат ціна для споживачів вирівнюється з собівартістю, якщо ще більше — додається штрафна націнка. І ця система діє для всіх, незалежно від того, хто які довідки про бідність собі дістане.

Паралельно з цим, можна знизити мінімальну заробітну плату (якщо люди менше втрачатимуть на платі за комунальні послуги, то їх фактичні прибутки все одно зростуть), тим самим спростивши для підприємців створення нових робочих місць.

З точки зору розвитку економіки, чи так це вже погано? Допомагати іншим з вигодою для себе — кращий спосіб допомогти кожному, аніж допомагати, жертвуючи собою. Хлібороб, що віддасть останній кусень хліба жебракам, ризикує й сам опинитись у положенні жебрака чи навіть померти — і хто тоді вирощуватиме хліб? І навпаки, міньба послугами працює як стимул для зростання суспільної корисності кожного, хто бере в цьому участь. Врешті-решт, якщо бідний упевнений, що йому все життя допомагатимуть незалежно від його власних зусиль, то що його змусить вирватися з бідності?

Я вам скажу ще один варіант, оскільки гроші більш мобільні ніж люди, то завод просто переїде туди куди дешева робоча сила. Звичайно за наявності відповідної інфраструктури, такої як транспортна мережа і енергозабезпечення.