Я просто залишу це тут. І це теж.

Бажано оточити себе людьми, які критикуватимуть будь-яку твою ідею. Тоді навіть від початкового ентузіазму (коли носишся місяць-другий з бажанням зробити щось нове, круте й революційне) почнеш звільнятись досить швидко. Ні, звісно, якісь нереалістичні фантазії будуть, але вони лишатимуться в твоїй голові (бо з ким ними ділитися?), поки ти лінуєшся.

Якщо ідея достатньо нереальна (там, побудувати космодирижабль і полетіти на ньому на Марс), починай її втілювати — спеціально щоб обламатися. Більше обломів — менше впевненості в собі — менше бажання навіть намагатися щось зробити.

І більше самокритичності. Якщо ти думаєш «в житті я ніхто, зате всередині я геній», спробуй застосувати свою самокритичність і проти свого внутрішнього світу, як і проти того, що ти таки зміг здобути в житті. Занижена самооцінка — важлива передумова безініціативності.

Навчись жалітись на життя. З часом ти не зможеш говорити з іншими ні про що, окрім своїх незрозумілих невдач, що спонукатиме інших давати тобі якісь тупі поради, які ти все одно не виконуватимеш (бо вони елементарно тобі не підходять), а такий формат спілкування звільнить тебе і від бажання з кимось спілкуватися. Менше соціальних контактів — менше шансів, що хтось наштовхне тебе на якийсь вид діяльності, в якому ти ще не обламався.

П'янки-гулянки та інші загальноприйняті способи морального розкладання радити не буду — не твій стиль, та ти й без них упораєшся. Онлайн-ігри — можливо, але в них присутній елемент соціалізації, а це те, від чого слід звільнитись, щоб деградувати остаточно.

Деградуй сміливо. Прийми той факт, що яку б фігню ти зараз не впоров, це тебе не вб'є — ти просто житимеш з цією фігнею й далі, без можливості відмотати все назад. Проблеми мають здатність накопичуватись і породжувати проблеми, але на проблеми, що становлять для тебе якусь загрозу, треба вміти нариватись, а ти цього не вмієш.

Замість розширювати свої можливості — скорочуй потреби. Існує дуже багато речей, без яких можна обійтися. Якщо ти не відчуватимеш у них необхідності, тобі не треба буде докладати зусиль, щоб їх досягти. Зрештою, в тебе не залишиться жодної ідеї, навіщо взагалі щось робити — результат цієї діяльності не матиме для тебе ніякої цінності.

Якщо вода дешевша за папір, чи не буде економніше відмовитись від нього взагалі, замінивши водними процедурами?

а чому художником не получилось?
у вас наче непогано получалось (imho, я взагалі не вмію)?

та тут така фігня, що у будь-кого будь-що може палучітісь, якщо руки є, в буквальному розумінні, та немає пошкоджень мозку. Але для цього потрібно ЗАЙМАТИСЬ цім, а мені ліньки, і натхнення ніякого нема. Бува заставляв себе щось малювати, але це схоже на насильство над собою.

гроші не головне, я ж за 3 дні вивчив японську абетку і 100 кандзі (витрачаючи на це весь вільний час та забувши про ігри та мастурбацію) не тому що мені за це хтось обіцяв заплатити

Ти збоченець.. прийми вже це.. та почни малювати мангу.. та й як раз матимеш застосування японській абетці..