Вася Пласкогубець

Тільки справа у тому, що цієї сферичної групи студентів навіть у проектах не існує (а якщо існує, то я якраз і хочу почути їхню творчість). Всі тупо Пупкіним користуються.. какаяразніца і все таке.. зогляду на брак тої самої української інтелігенції, якщо чекати на таку ініціативу, ніякий Ґанді не доживе.

П.С: Для всіх:
Ось трохи для ознайомлення з предметом: http://www.ednist.info/news/5022

Проблеми і з інтелігенцією і взагалі з національною свідомістю. Працюємо на того дядька, як-то кажуть..

Зрозуміло, філологам ця тема буде цікавою, але що взагалі продукують українські філологи, крім списків слів, які ніхто, крім філологів, особливо й не читає?

А як щодо Рома Дубонос?

Вони письменники — їм можна, бо вони самі створюють контекст, у якому буде вжито слово.
Якщо твори письменника користуються популярністю, його неологізми мають шанси потрапити і в твори інших авторів (доти це просто слово одного автора, яке тільки автор знає, як його правильно вживати). І тільки набувши певного розповсюдження, слово об'єктивно стає частиною мови й має шанси потрапити в авторитетні словники. Між іншим, Грінченко уникав використовувати твори Старицького (відомого своїми авторськими неологізмами) в якості джерел для свого словника, вважаючи їх недостатньо надійними з точки зору відповідності українській лексиці.

Хочете творити нові слова? Та хто ж вам заборонить! Хочете, щоб їх розумів хоч хтось, крім вас? Створіть книжку (чи інший творчий продукт — фільм, комп'ютерну програму, пісню і т.п.), цікаву широкому загалу, де ці слова використовуватимуться в контексті. Якщо якийсь із ваших неологізмів приживеться — вважайте, ви досягли успіху.

Коротше, виникає традиційне реплейсівське питання: «Де ваші напрацювання? Де код?…»

Р.Ѕ. І письменники таки творили літературну мову, а не жаргон. Чим узагалі цікавиться типовий носій жаргону/сленгу (очевидно, це не словники…)? Ось цей інформаційний продукт і слід створювати, щоб досягти якогось результату.

Тоді було б незрозуміло, навіщо мені тратити свій час на цей форум за наявності безлічі не менш популярних російськомовних ресурсів аналогічної тематики. Якщо вашу ідею не підтримують, це не тому, що всі навколо москалі — можливо, просто сама ідея ще потребує доопрацювання.

Якщо я нечітко сформулював свою думку, пояснюю ще раз: списки штучних слів у розвитку мови не відіграють майже ніякої ролі (неважливо, як ми їх обізвемо — сленгом, термінологією чи ще як), бо єдиний контекст, у якому вони вживаються на практиці — це сам список слів, відірваний від власне мови та мовлення. Хочете розвивати українську мову — створюйте не самі лише слова, а контент, у якому ці слова можна було б використати. Тим більше, якщо йдеться про таку суто розмовну категорію, як сленг (якось не дуже уявляю собі неформальну розмову двох чуваків, що раз за разом заглядають у цей ваш список, аби лиш підібрати правильні слова — розмовляючи на сленгу, реальні люди намагаються говорити правильною літературною мовою?!).

Взагалі, реальна проблема сучасної української мови — надто чітко окреслений розрив між мовою літературною (на якій в житті люди здебільшого не розмовляють через її стилістичну маркованість) та мовою розмовною (яку дехто й за українську не вважає — бо всюди суржик). Років 10-15 тому існувала дуже схожа полеміка: ніби-то всі проблеми української мови через те, що в ній нема матюків. І от стала інтелігентна українська публіка матюкатись як російська алкашня. А толку? Середній стиль, який би заповнював собою розрив між мовою ЗМІ та мовою побутового спілкування, не з матюків утворюється, і не зі сленгу. Потрібна якась нейтральна українська мова, що однаково добре сприйматиметься і як літературна, і як розмовна. Якщо такий варіант мовлення стане масовим, то він зможе стати тією основою, від якої відгалузиться реальний український сленг. Ну а поки що — є такий український ресурсик, http://myslovo.com — але я не помилюсь, якщо скажу, що мова, яку він відображає, надто приправлена суржиком, тому вам це не сподобається.