Ідея цікава. Але тут дуже розмиті грані. Допустимо, хороші музиканти/співаки можуть заробляти на живих концертах, скільки б там не копіювали їхніх дисків. А письменники?

я за піратство, як наводят приклад пірати, якщо пупкін закрасить собі в альбомах крякнутим фотошопоом очі, то фірма на цьому не зюініє, є ще дуже важливий фактор, всі вчились на крякнутих програмах, той же офіс, всі знають що за 90 днів тріал версії програмістом не станеш

На вихідних вирішив прочитати Рея Бредбері. Потім дізнався, що якийсь чувак Артем Чапай написав алюзію на твір Бредбері. В цій алюзії гарно показано, що чого можуть довести різні антипіратські закони.
Мене цей твір так торкнув.

Особливо деякі цитати

Марина повернулася від діда до мами:
- А ще вчителька казала, що бібліотеки допомагають піратам.
- От виб...
- Що!.. – мама голосно перебила дідуся, хоч той говорив ледь чутно й сам зупинився, – що Ви собі дозволяєте при дитині?
Вона так і не навчилася казати свекрові тато, а називати по імені було ніяково, тож доводилось уникати прямих звертань.
- Колись вони казали, що піратству сприяють електронні книжки, – сказав дідусь мамі, – поки не навчились їх контролювати. Тепер у них піратству сприяють паперові книжки й бібліотеки.
- Все правильно, – мама міцніше вперлася руками в боки, – а як перевіриш, що один раз куплену чи взяту в оренду книжку читає тільки одна людина? З електронними все просто: у кожного свій електонний підпис, одні відбитки...
- А чому одну книжку має читати одна людина? – дід випрямився у кріслі. Плетене крісло різко рипнуло.
Марина не розуміла, чого вони зляться, але на дідове запитання добре знала відповідь:
- Право на знання треба заслужити. Знання не може бути безкоштовним, – відтарабанила вона.
- Вас і такого у школі вчать?
Дід затих і осів у своєму плетеному кріслі. Крісло зітхнуло.
- Правильно, Марино. Все правильно. Краще знати менше, зате законно.

- Спершу вони почали віддалено стирати книжки, – поверх голови дівчинки сказав мамі дідусь. – Доню, ви ж чули від мого сина історію з книжкою Оруелла, правда? Вони стерли її з гаджетів людей. Пшик! –  дідусь клацнув пальцями, – і нема, як не було. Ніби в самій книжці Оруелла. Потім вони навчились активувати гаджет лише відбитком пальця. Одну книжку може читати одна людина. А тепер вони палять паперові книжки, бо не можуть їх контролювати – як у скільки там за Фаренгейтом.
- Це зовсім інше!
- Ага, зовсім інше. Скількись там за Цельсієм.

Що ви думаєте з цього приводу? Чи скоро прийде час, коли в силу антипіратських законів будуть забороняти читати одну паперову книжку більше, ніж одній людині?