Сестри Тельнюк не претендували на масовість і в часи «Території А» — їхня творчість початково задумувалась як «мистецтво не для всіх». Гурт цікавий, але навіть за найсприятливіших обставин для української музики, навряд чи зараз їм щось світить (враховуючи, що початок їхньої творчості припадає ще аж на вісімдесяті).

З чимось можу погодитися, з чимось ні. З одного боку, коли українською співають «для галочки» і роблять самий фольклор та кавери Івасюка, це ні до чого хорошого не призведе (це якби 90% сучасної російськомовної музики складалося з частушок та каверів Висоцького під балалайку). З другого — можливо, не слід аж так завищувати планку. Українська музика має бути різноманітною, в ній має бути багато виконавців (у т.ч., й посередніх), щоб серед них з'являлись імена, варті уваги. У т.ч., й ті, що випадають за межі «високих» жанрів — ніша голої Насті об'єктивно існує й має бути чимось заповнена (якщо її заповнять співачки рівня Іларії чи сестер Тельнюк — узагалі круто:) ). З третього — з моєї точки зору, українська музика стоїть на місці. Кавера на стару пісню й папуга зробити може, в принципі — а треба щось нове й актуальне, чого ще не було. Значна частина проблеми — дефіцит сучасних якісних текстів. Якщо автор-виконавець у житті майже не говорить українською, сам він, не маючи мовного чуття та практики, не зможе зробити нічого серйозного — в гіршому випадку, до творчості долучиться якийсь літредактор і допоможе заспівати пісню на канцеляриті. Тобто, потрібні або співаки, що самі досконало знають мову, або професійні поети. «Плач Єремії» чи вже згадані сестри Тельнюк брали слова актуальних на той час поетів, і їхні композиції звучали достатньо вишукано та прогресивно. «Скрябін» чи «Брати Гадюкіни» самі робили тексти своїх пісень — максимально використовуючи ресурс мови, якою безпосередньо володіли, включаючи сленг, діалект, навіть русизми. Для багатьох поп-виконавців слова писали професійні поети, що спеціалізувались на піснях. «Королівські зайці» експериментували з поезією класиків, переінакшуючи та переосмислюючи її (що вже, в принципі, на межі фольклору та каверів, хоча теж вимагає мовного чуття). Але все це дев'яності, а то й вісімдесяті — двадцять-тридцять років тому. Назвіть якогось справді сучасного поета,не присипаного нафталіном, чию творчість можна перетворити на пісню. Звичайно, ідеально, якщо музиканти самі пишуть собі пісні, але тих, хто справді це вміє робити, менше, ніж тих, хто може співати. Звідси й бажання співати лінивим способом — не підбираючи слова до пісні, а беручи вже співане кимось, з закосом під українську традицію — для галочки, звичайно, без надії, що хтось це взагалі слухатиме.

Взагалі, якщо людина не шизік -- то вона обрала свій шлях і йде по ньому до кінця, еволюція це нормально, а ось коли мізки захоплюють иншопланетні потвори то гет недобре. От візьмемо перші два рядки відомої пісні дивізіників "Маширують добровольці Як колись ішли стрільці", по-перше її співали ті хто справді марширував, ще й добровольці, така реалістичність це вже хвашизм, В другому рядку чітко вони чітко вказують на культурний спадок, тяглість їхньої мети, сучасне креольське суспільство такого не видержить, щоби не розмірковувати поважно а чи бути чоловіком чи жінкою (я бачу саме так) а може не варто піднімати питання голодоморів/операції вісла, бо поважне панстово не буде так тісно співпрацювати, краще кримських татарів попіаримо. Навіть в Декларації Незалежності України ніде не згадується попередній досвід державотворення. Біля мене похоронна контора стоїть, то ЗСУ'шники на нормальний катафалк клеють напис "вантаж 200", це взагалі аут - я розумію чого таке робили совки в Афганістані (щоби приховати втрати від цивільних), але зараз це не має сенсу зовсім  й вони чітко показують хто їхні "духовні батьки".

Тож, панове, не ведіться на муляжі "української культури" та "української держави".

Якщо гуцули будть тими топірцями одне одному лоба колоти, то в нас нема стільки гуцулів.

Традиції — це добре, якщо вони справді збереглись у формі традиції. У нашому ж випадку, більшість традицій або виродились у «фольклорний жанр» (тобто, нікому нецікаву імітацію), або зникли (тобто, результат їх відродження вже буде не традицією, а реконструкцією). Тому треба виходити з тих фігур, які ми об'єктивно маємо на дошці. У даному випадку, це в міру вестернізоване пострадянське суспільство, яке ці традиції здебільшого втратило. Усе, що ми можемо зробити — згодувати їм наш варіант мавпування негрів, начинений бажаною ідейною начинкою. Так звану традицію (чи у формі бабів у вишиванках під баян, чи у формі реконструкції дум трьохсолітньої давності) їхні шлунки просто не перетравлять.

https://www.youtube.com/watch?v=An8vtD1FDqs

Розіграш б/в цифрового осцілла Rohde&Schwarz RTB2004:
https://www.youtube.com/watch?v=er3lc0_ahcY
(зніміть 2-хв вiдео для яких цiлей ви його будете використовувати)

https://www.youtube.com/watch?v=-oDlqTXvozM

/KIT\, ще таке:
http://www.youtube.com/watch?v=tCRPUv8V22o

Детальнiше

https://www.youtube.com/watch?v=2pLAMDZQUzc

[video]https://www.youtube.com/watch?v=kPRA0W1kECg[/video]

Класна візуалізація аглоритмів сортування.