Якщо ви користуєтеся Лінуксом лише на домашньому комп'ютері, то скоріш за все вам не потрібна уся та розширена функціональність sudo, яка тримає в собі 30 років історії розвитку проекту.
OpenBSD, початково Тед Унанґст, свого часу створили doas, дуже легку утиліту, щоб керувати дозволами користувачів. Як стверджує офіційна документація, doas
"надає 95% функціональності sudo з дрібкою основної бази коду".
Далебі, sudo важить близько 5мб, натомість doas доходить лише до кількох кілобайтів.
Кілька років як doas вже портована на GNU/Linux і на FreeBSD.
Отаман Вочевидячки підказує: щоб користуватися doas, треба спершу його встановити:
Ubuntu/Debian:
Gentoo:
FreeBSD:
Коли встановилося, треба створити файл конфіґу doas.conf, котрий наразі не існує.
В Лінуксі цільова директорія для файлу має бути /etc/, у FreeBSD - /usr/local/etc/.
Скористуйтеся текстовим редактором вашого вибору, щоб створити файл. Я користуюся Vim'ом:
або для більш упорядкованого FreeBSD:
vim /usr/local/etc/doas.conf
І додаєте два рядки, щоб активувати дозволи для користувача:
permit nopass keepenv :wheel
permit nopass keepenv root as root
Звісно ж, ваш обраний користувач має бути в групі wheel.
Можна додавати й по імені користувача замість імені групи - :bebyx, приміром.
Відтак вводьте команди з doas попереду замість sudo - і всьо буде чотко. Наприклад:
Якщо не хочете давати безпарольного доступу користувачеві, замість nopass поставте persist:
permit persist keepenv :wheel
Це ввімкне стандартну в sudo функцію просити пароля лише вперше за сесію.
Докладніше про трюки в doas можна почитати англійською: https://flak.tedunangst.com/post/doas-mastery
