101

(157 відповідей, залишених у Інше)

Droid 77 написав:

Приблизно це і мав на увазі.
От як приклад:
-- Перемкнись на інший проект

Дебільною мовою може прозвучати як:
-- Свічни на інший проект.

Я саме такий суржик мав на увазі.

Запозичення іноземних слів обгрунтоване лише тоді, коли в рідній мові не існує нічого такого. Тоді слова запозичують.

Професійне арґо існувало в усі часи.

За межами айті-сфери (чи ширше — аутсорсу) ніхто не говорить таким сленгом і навіть просять балакати «нормально», якщо сироїд забудеться.

102

(157 відповідей, залишених у Інше)

Droid 77 написав:

Хто і як ставиться до паплюження будь якої мови?
Маю на увазі будь які мовні зміни.

Чудово ставлюся. Будь-які мовні зміни означають, що мова жива.

Vitaliy_Danmer написав:

Прошивка яка стоїть? На сайті доступна 2.1.3 за 2012 рік.

Стоїть прошивка за вересень 2011, тож теоретично можна поставити нову.

Наразі розвʼязав свою проблему способом, який зазначав у ОП-пості: купив microSD, воно припазувалось пречудово до книги, відтак перекинув туди всю бібліотеку й використовую тепер як зʼємний носій.

Якраз і місце для нової прошивки звільнилося, треба буде спробувати оновитись.

HetmanNet написав:
bebyk написав:
MN написав:

Хіба я не правий?

Ви абсолютно маєте рацію, простий JavaScript міг би зробити це набагато зручнішим. Але ніхто не займається рушієм форума.

У вас є шикарна можливість: зайнятися.

Може мені ще ремонт у квартирі вам зробити? Це не мій сайт і задарма я для нього нічого не робитиму.

Не знаю, у специфікаціях не написано, але припускаю, що ext4.

Маю стареньку електронну книгу, їй більше 10 років, але вона в цілком пристойному стані.

Захотів додати туди кілька книг почитати, проте виявилося, що не можу під'єднати девайс до компа, аби скопіювати файли.

Спробував на Арч Лінуксі, Маку, Віндовсі 10 — покетбук пише, що під'єднано, а от ПК абсолютно не бачать покетбука, реакції нуль.

Оновити систему нічим — на девайсі стоять патчі 2011 року і якщо запустити оновлення системи, воно просто перевстановить дані патчі по колу. При цьому при всьому ОС покетбука — Лінукс, ще двійко років тому під'єднував девайса до Убунти (хоча ще тоді не з першого разу — мусив «зловити» відповідь ПК).

Щоб передавати дані, працюють дві інші опції:

- bluetooth — можна надсилати файли
- wireless мережа — можна під'єднати покетбука до вайфаю й викачувати файли з мережі через жахливо примітивний недобравзер (в якому навіть не можна ввести URL).

Блютус ще більше-менш, хоч і глючить, але все ж зручніше було би мати доступ до диску покетбука.

Може хтось знає, як розв'язати дану проблему?

П.С.

Існує третя опція передачі даних, потенційно ефективна, але доволі непевна — купити microSD на підтримувані 32 ґб, сподіваючись, що покетбук спокійно його прийме, й використовувати як з'ємний носій.

Технічні характеристики мого покетбука можна глянути тут: https://support.pocketbook-int.com/fw/6 … 602_EN.pdf

Droid 77 написав:

Коли в оглядачі вимкнені ті скрипти, як тоді?

Ввімкнути їх.

MN написав:

Хіба я не правий?

Ви абсолютно маєте рацію, простий JavaScript міг би зробити це набагато зручнішим. Але ніхто не займається рушієм форума.

109

(7 відповідей, залишених у Хостинг та домени)

Можна до API звертатися за допомогою curl. Я так зазвичай і роблю, коли треба швидко, навіть маю helper скрипти на основі таких команд.

110

(10 відповідей, залишених у Оцінка сайтів)

wander написав:

По хорошому блокувати потрібно такі сайти, а цих "прохфесійних терапевтів" притягувати до відповідальності.

Чи не краще людям перестати бути ідіотами? Ну, а якщо вже ідіот — то можна вважати цю «терапію» природнім відбором.

111

(16 відповідей, залишених у Інше)

Betterthanyou написав:

Але я здогадуюся що через 5 років буде багато чого "заспамлено" такими книгами, статтями і т.д.

Либонь, не так вже й погано порівняно з тим, що висирають SEO-індуси.

Я вже використовую Chat-GPT, аби витягував мені типову блого-інформацію, але без оптимізаційної беліберди, реклами, поп-апів, перевірок кукісів і прочая, прочая, прочая.

112

(2 580 відповідей, залишених у Інше)

leofun01 написав:

Не те щоб сьогодні, але ..

я дізнався як люди з форумів пропадають. Різні організацї шукають працівників, і іноді працівники шукають оргнізації, і якщо вони знайшли один одного, то -1 зі всіх форумів, де працівник був зареєстрований.

Або причина може бути простішою:

Прихований текст

Не лишається нічого, що могло би зацікавити цих людей на тих форумах.

113

(2 160 відповідей, залишених у Інше)

Vo_Vik написав:

Це не Гемінгуей, це хтось його переклав.

Дякую, К.О. Якщо подужаєте оригінал, то гляньте, що там не канцелярська сіризна AE.

Прихований текст

https://i.ibb.co/fXhgzmV/Screenshot-2023-03-10-at-13-57-05-A-Farewell-To-Arms-Hemingway-Ernest-Free-Download-Borrow-and-Strea.png

114

(24 відповідей, залишених у Залізо)

О, підняли знов цю тему.

Тоді відзвітую.

В результаті купив HDD на 2ТБ, бо вирішив, що обсяги мені актуальніші за швидкість. Вчора встановив, почав скидати медіа-файли з основного диска, поки різниці у швидкості не відчув.

Звук згадав-таки, цей рип не сплутаєш ні з чим. :) Але чути тільки якщо сидіти й прислухатися, рипить доволі тихо і геть нетривко.

Коротше кажучи, для файлопомийниці те, що треба.

115

(2 160 відповідей, залишених у Інше)

P. Y.,

Жадан пише канцелярським стандартом, боючись «неправильного» слова чи звороту, неначе іноземець, який вивчив українську. Що, либонь, близько правди.

Проте вірші ж у нього не такі…

P.Y. написав:

Проза Жадана має більше спільного з публіцистикою, ніж з поезією, тож там усе на місці.

Мені про це і йдеться. Це проза в прямому значенні, не художня. Часом копірайтери з Бульвару Гордона писали грайливіше.

P.Y. написав:

Взагалі, мова може бути достатньо простою й зрозумілою, щоб не змушувати читача порпатися в словниках, а скупість мовних засобів — компенсуватись умінням цей мінімалістичний арсенал застосовувати, чи сюжетом твору, чи ще чимось.

Можу хіба повторити, що мова в художньому тексті має грати. Проста, складна, вітіювата. Гемінґвей, Джойс, Пруст, українські народні казки — усі мають спільне, чого не має Жадан.

В Жадана мова мертва. (Хоча історія й наратив і тримаються купи.)

Видно, що він хоче писати як Гемінґвей. Але хотіти й робити — різні речі.

Гемінґвей написав:

Наприкінці літа того року ми квартирували в селі, у будинку, з якого ген за річкою та розлогою рівниною видно було гори. У річці громадилось каміння, сухе й біле проти сонця, і вода струміла між ним бистра, прозора й голуба. Дорогою повз будинок проходило військо, і курява, яку воно збивало, припорошувала віти дерев. Та й стовбури дерев були геть запорошені, і падолист того року почався рано, і ми бачили, як дорогою іде військо, як здіймається за ним курява, як спадає листя від подувів вітру, як проходять солдати і врешті на голій білястій дорозі лишається тільки опале листя.

116

(2 160 відповідей, залишених у Інше)

P.Y.,

Ільченко так пише і в оповіданнях про Чкалова чи іншу совкову хрінь. Ідеться не про стилізацію під думи, а про те, що мова в Жаданових оповідях не грає. Вона… не художня. (І механічні метафори аж ніяк не допомагають.)

Якщо взяти телеграфний стиль, то є українські автори, які в нього вміють чи вміли. Наприклад, Скаліцкі. Це коли ми свідомо не беремо за приклади переклади.

Скаліцкі написав:

Діло було за Андропова.
Починалася ця історія у червні місяці в місті Одесі. У кінотеатрі Маяковського, на Дерибасівській, показували індійський фільм “Месник”. Раптово, – ще не скінчилася й одна серія, – фільм перервався і спалахнуло світло. Розімлілі глядачі побачили на всіх ходах і виходах міліціянтів у мундирах і в цивільному.
– Спокойно, громадяни! – сказав один у цивільному. – Хто з вас у відпуску, на канікулах чи в кого друга зміна на проізводстві – можуть оддихати! Прошу приготовити документи!
Міліціянти пішли між рядами. То там, то сям кого-небудь просили підвестися й піти з ними (хто не мав при собі потрібних “бумаг”). Набралося таких зо три десятки осіб.
– Оддихайте на здоров’я! – сказав той, у цивільному, як міліціянти виводили затриманих, і зробив знак, аби продовжували фільм.
Затриманих вивели у фойє. За столиком сидів міліціянт у погонах капітана і ставив одноманітні питання: “Прізвище, ім’я, по батькові?
Рік народження? Місце роботи? Професія? Адреса, місце проживання? Чого не на роботі у таку пору?” Отримував одноманітні відповіді і дзвонив у довідку: “Мамочко? Дай-но мені номерок філіалу НДІПРОЕКТу”, чи “... номерок електроцеху заводу холодильних машин” тощо.
Потім дзвонив за вказаним номером: “Але? Таке-то? Такий-то і такий-то робить у вашій канторі? З міліції. Вже не робить? Ладненько.”
Тоді повертався до жертви: “Питання будуть? Ну, то можете йти, я вас більше не задержую”.
Дійшла справа й до немолодого чоловіка з задавненою щетиною на щоках.
– Прізвище, ім’я, по батькові? – спитався міліціянт.
– Пальтів Андрій Кирилович, – одказав чоловік.
– Рік народження?
– Тридцять перший.
– Місце роботи?
Чоловік зам’явся.
– Не робиш, значить? Врєменно? – поцікавився міліціянт. Пальтів кивнув.
– У машину! – сказав міліціянт. – І оцього тоже! – показав на остатнього з затриманих. Той теж скидався на професійного “бича”.
Обох посадили до “чорного ворона” й одвезли на знамениту вулицю Чичеріна.

Стиль авжеж скупіший, аніж ув Ільченка, але ж мова жива.

Вільчинського теж іноді записують до гемінґвейщини, хоча стиль має розлогіший. У всякому разі людська мова аж пре:

Вільчинський написав:

Коли Анжелка якось обмовилася, що ніколи в житті не була в Івачеві, не бачила ні того величезного ставу, ні старого соснового лісу над ним, я запропонував їй зробити туди екскурсію вихідного дня. А з новою роботою вихідних тепер у мене більше ніж треба. І я сказав їй, що взагалі нема ніякої проблеми кудись поїхати: чи то в Івачів, чи до Почаєва, а чи й навіть до найдовшої у світі печери в Кривче. Або просто до Проскурова на базар.
— До пещери я сі бою! — виповіла Анжелка своїм милим прононсом а–ля коропецький інтернат, а я полегшено зітхнув, що вона пропустила повз вуха базар.
Про базар у мене вирвалося просто так.
— Ну, тоді на Івачів, — заспокоїв я її.
— Шо–шо?
— Печер я і сам не люблю. На Івачів, — повторив я ще раз, тим більше, що після «бундесу» і всіх цих проблем з головою вже й забув, коли туди востаннє їздив.
Відтак ще звечора попросив у Інки ключі від машини, мовляв, на рибалку, й із самого рання повіз своє шоколадне щастя ближче до природи, до води і сосен. А щоб приємне з приємним, то й спінінги свої прихопив і, звичайно, друзяку «Нікона», як же без нього?
— А чо’ така маленька? — перше, що сказала Анжелка, побачивши Інчину «туфельку». — О, то ти навчиш мене знимкувати? — це вже після того, як сіла на фотоапарат. — Видиш, який ти!.. — не давши відповісти. — Ти обіцяв?
— Звичайно, навчу.
— А видиш! Я зберегла, — пошарудівши у сумочці, з посмішкою витягла пакетик ароматизованих «Contex XXL».

117

(10 відповідей, залишених у Java)

Спробуйте з субтитрами. Може з авто-перекладом.

https://www.youtube.com/results?search_ … +beginners

Якщо шукаєте саме книгу, то є таке: https://nashformat.ua/products/head-first.-java-926792

Або російською мовою — має бути доволі матеріалу.

118

(2 160 відповідей, залишених у Інше)

Коли кажу про бідність мови, то порівнюю, наприклад, з таким:

Ільченко написав:

Над кручуватим урвищем, над берегом Славути, над скелями порога Ненаситця, завмер у думній думі вершник…

Все там ревло, внизу, стогнало, ринуло поміж громаддям, а той нерушний козарлюга здавався чи не витесаним з каменю порогів.

Нараз, торкнувши вороного білогривця, козак, ніби оживши, рушив через біснувату воду, навпростець, на лівий берег (чи не з острова Чортомлика, де була тоді Січ), і плив конем через пучину, а Дніпро, з тіснини вириваючись на простір. Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям, звідкіль не поверталося живим ніщо живе.

Мріючи в перлистім шумовинні — далі й далі, то виринав, то потопав той небояка, і щось страшенно гупало над чорториєм, притлумлюючи навіть ревище порогів: то калатало козакове серце, аж стугоніли береги Дніпра.

Оце смачно. А суха канцелярська мова, де не закралося жодного живого слівця — це так, страшенна бідність для художнього твору.

119

(10 відповідей, залишених у Java)

А ви знаєте англійську?

120

(2 160 відповідей, залишених у Інше)

Yola написав:

Що не так там зі стилем, сюжетом і темами?

Добре, сказав А, то скажу й Б.

Стиль відсутній як такий, мова бідна як у статтях Вікіпедії, а сюжет поверховий з картонними персонажами і банальними наративами в нарочито «нетакійякусі» обгортці, шитій білими нитками. Це очевидний контраст з його віршами, бо вони зазвичай чудові, особливо ранні, де авторський стиль іще не зацементувався авторським шаблоном.

Сперечатися про смаки не буду, як зазначав допіру. Хіба відзначу, що коли вам потрібні «об‘єктивні» докази вашого смаку, то виглядає, що ви свого смаку не певні. Не дивно, бо читати книги на догоду політичним поглядам — це дещо інше, ніж естетичне задоволення.