Тема: Поетична творчість
На численні прохання... Тема, в якій можна розмістити власну поезію чи власні поетичні переклади. Від поетичної гри відрізняється тим, що тут нема обмежень на рими — будь-який написаний вами вірш відповідає цій темі.
Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Розваги та гумор → Поетична творчість
Сторінки 1
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
На численні прохання... Тема, в якій можна розмістити власну поезію чи власні поетичні переклади. Від поетичної гри відрізняється тим, що тут нема обмежень на рими — будь-який написаний вами вірш відповідає цій темі.
Була хатинка в три віконця,
В такий забарвлена вся цвіт
Що навіть в спектрі сонця
Такий ще колір не розквіт
Він був ще більш спектральний
Зелений до того,
Що я в віконце спальні
Молився на нього.
Вірив я, що з раю,
Як найсолодший сон,
Зійшла вона із небокраю.
Не зблідши на півтон.
І досі файна хатка
- Чудовою й чудною
В зелені смарагда,
Стоїть переді мною.
Її віконниць закривали,
Та іноді і вдень,
На чомусь в ній там грали,
Про щось тягли пісень.
На ганку в темній ночі
Прощались, і в пітьмах
Запалювали свічки, -
В паперових ліхтарях.
(авт. - Арсеній Тарковський. 1976.)
(спроба перекладу - перша)
Він - колір, вона - хатинка.
І так, колір може бути "спектральним" - але навряд чи поету є до того якесь діло. Мені вже точно в контексті вірша і картини що він малює цей факт байдужий.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Спектральні_кольори
Після грози
Все рідше, рідше мокрий дзвін;
обрію подекуди світлішає уклін;
відходить хмара грозова,
перловим краєм небо проріза
відкривши пишні просвіти блакиті,
і скоса впали промені відкриті
крізь золотаві сіті дощові.
(- Владімір Набоков. 1919. Спроба перекладу: перша.)
Намальований вітер крутить пропелери,
Храми величні, осяяні струмом...
Ангели крила свої розпростерли —
Вічне чекання в очах їх бездумних
Долини зелені, засіяні попелом.
Спокій спинився над заспаним містом.
Байдужі хрести — немов ксерокопії
Хвалебних псалмів на опалому листі...
Електричні лампади горять над іконами,
Гучномовці наповнюють простір молитвами...
Святі імена, колись зашифровані
Парами літер під грецькими титлами.
Тут біснуватих зціляють юродиві...
Під небом, де линуть на крилах безбожники,
В храмі старому сплять намальовані
Справедливі боги, що вбивають за посмішку...
(17.10.2007)
Непогода, осінь, палиш
Непогода - осінь - палиш,
Палиш, все неначе мало.
Читав би, тільки чтиво
Тягнеться так в'яло.
Сірий день повзе томливо,
Бовтає нестерпимо
На стіні годинник
Язиком своїм так не ліниво.
Стигне серце все потроху,
І біля жаркого каміну
В хвору голову крадеться
Все така вже бісовщина!
Над склянкою димливою
Остигаючого чаю,
Слава богу, що потрохи
Наче вечір, засинаю...
( - Афанасій Фет. Спроба перекладу перша.)
Дозвольте просто кину посилання, кому цікаво:
Сторінки 1
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися