121

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

РФ не належить до держав, керованих комуністами (хіба що в такій же мірі, як Україна) — що черговий раз нам доводить: проблема не в конкретній економічній моделі, а в самій ворожій державі. Їхнє нинішнє поклоніння Сталіну не передбачає повернення до колгоспної системи, розкуркулення великих капіталістів чи ще чогось подібного. Тут, скоріш, як з російськими царями: їх можна навіть канонізувати як святих, але про відновлення монархії не йдеться. Зрештою, культи російських царів і радянських вождів, при всій їх взаємовиключності, якось уживаються між собою в голові пересічного росіянина.

122

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

РФ не належить до держав, керованих комуністами

В даному випадку в контексті розмови нас цікавить те, що країна продовжує експансіонистську мілітаристську політику за рахунок животіння власного "населення".

123

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Так кажете, ніби в дореволюційній Росії не було експансіонізму й бідності. Більшовики нічого нового тут не придумали — вони просто продовжили традицію. Просто інакше жодна держава на цій території не втрималася б: їй треба бути великою й рости просто для того, щоб бути (і правителі, що не дотримуються цієї парадигми, сприймаються як погані правителі), ну а матеріальна забезпеченість населення — те, чим можна пожертвувати, не ризикуючи якимось серйозним спротивом цього населення. В гіршому випадку, соціальна нерівність стане приводом для «російського бунту, беззмістовного й нещадного», після якого, можливо, не буде багатих, зате бідні точно будуть.

124 Востаннє редагувалося frz (13.04.2021 17:30:47)

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Більшовики нічого нового тут не придумали

Що ж, якщо навіть не називати мілітаризм і бідність власного населення чимось новим, тоді нехай назвемо умовно це явище доведенням до екстремуму. І все ж - ні, розстріли судами-трійками, Гулаг, Голодомор, каральна психіатрія, "іхтамнєти", продуктові картки ("талони") - це суто винахід комуністів, принаймні за царату на цій території того не було.

125

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Іхтамнєти це вигадка царату, Єрмак як приклад.

126

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

розстріли судами-трійками

Чому ви про опричників забуваєте.

127 Востаннє редагувалося frz (13.04.2021 18:08:01)

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Більшовики нічого нового тут не придумали

Тобто враховуючи зауваження 0xDADA11C7, все-таки залишаються Гулаг, Голодомор (а таких "морів" було декілька, український 32-33 рр це лише один з них), каральна психіатрія, продуктові картки ("талони") в переліку нових винаходів.

+ закриті кордони
+ єдина політична партія і переслідування/винищення всіх решта.

128

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Гадаю, ставити в один ряд голодомор і талони — дещо цинічно. Десь як порівнювати сучасну бідність населення з голодомором.
Хоча талони справді є закономірним наслідком планової економіки, коли купівельна ціна товару підтримується низькою й не обмежує покупця. Це в сталінські роки з людей могли дерти продовольчий податок, замість грошей платити трудоднями, а харчі в магазинах продавати за завищеними цінами (а то й за валюту чи золото). В роки Хрущова гроші ще певний час були обмежуючим фактором (і в тих умовах, зокрема, стався страйк робітників через низьку зарплату, який було розстріляно). Але потім влада вирішила врахувати свої помилки — товар став дешевим, а грошей у населення — більше, ніж можна було забезпечити товаром. Якщо в сталінські роки розстрілювали за сім колосків, то в останні радянські десятиліття селяни хлібом поросят годували (бо це було достатньо дешево). Якщо товару виробляється рівно стільки, щоб кожному вистачило, але люди можуть за свої гроші купити його більше, ніж його є в продажу, то, закономірно, хтось закупиться понаднормово, а комусь не дістанеться нічого. Тому вимушеним кроком були талони — щоб шматок мила дістався кожному, а не тільки першим, хто чергу зайняв.

129

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

(а таких "морів" було декілька, український 32-33 рр це лише один з них)

Ну от мій дід пам'ятав три голодомори: на початку 20-х, у 1932-33 й повоєниий 1946-47 — усі три були присутні на Україні. І якщо два з них ще можна пояснити наслідками війн безпосередньо перед ними, то 1932-33 такого виправдання не має. До речі, цей же голод завдав удару по казахах — у відсотках населення, голодомор був для Казахстану навіть більшою катастрофою, ніж для українців (хіба що самих казахів кількісно менше, і їхня вага у власній країні помітно слабша).

130

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

+ єдина політична партія і переслідування/винищення всіх решта.

Політичні партії в дореволюційній Росії почали мати якусь вагу вже ближче до її кінця. Плюс повноправний монарх, якого ні на яких виборах ніхто не обирав. І незгодних, уявіть, теж піддавали переслідуванням і репресіям (Сибір став покаранням для інакомислячих задовго до Гулагу). До певної міри, радянська однопартійність була відкотом до рівня свобод ХІХ століття.

131

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Іхтамнєти це вигадка царату

А, до речі, що за радянські «іхтамнєти»? Відкрита інтервенція (т.зв. «інтернаціональний обов'язок») — була. Або типова схема приєднання нової республіки до СРСР: на території Росії (чи вже приєднаної раніше республіки) викроюється маріонеткова радянська республіка з назвою цільової країни (Українська, Карело-Фінська, Молдавська і т.п.), після чого робиться спроба замінити «буржуазну» державу цією маріонеткою, приєднуючи до неї «визволені» території чи, в ідеалі, замістивши «буржуазний» уряд урядом маріонетки. А ось прямих аналогів «солдатів-відпускників» якось і не пригадую — хоча маріонетці й потрібне було символічне приєднання «визволених н-ських пролетарів» до боротьби, щоб якось легітимізуватися, радянську військову допомогу особливо не приховували. Скоріш, «іхтамнєти» — більш пізня модифікація цього сценарію, вже пострадянська — коли декларована пролетарська солідарність вже як відмазка не працювала, а пояснити міжнародній спільноті, чого це російські танки так далеко «заблукали», все одно якось треба.

132

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

каральна психіатрія

Знову ж, використати психіатрію як каральний інструмент комуністи додумались не першими. Так, Ігнац Земмельвейс, першовідкривач асептики, загинув у психіатричній лікарні — не через політичні погляди, а просто через конфлікт з лікарською спільнотою, яка не приймала його винахід. Радянська влада хіба що поставила такі розправи на потік.

133

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

А, до речі, що за радянські «іхтамнєти»?

Я знаю одного ветерана, що воював десь у Африці (здається, в Анголії), то йому було заборонено про це базікати.

134

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

СРСР воював у Кореї проти військ ООН. Звісно, зізнаватися в такому було якось незручно. Як і в ще кількох конфліктах.
А от в Анголі та арабських країнах були офіційні "воєнспєци". Не самі вони, тому декому й було заборонено, але була офіційна частина.

Подякували: 0xDADA11C71

135 Востаннє редагувалося frz (14.04.2021 00:11:33)

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Вибори радянської влади у волинському селі, 1946 р.

Ось як Анатолій Андрійович Дімаров, радянський журналіст та прозаїк ( Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка 1981 р.) описує радянські вибори в глухому селі Волинської області, які він освітлював як журналіст. Текст досить довгий, але гарно передає атмосферу «свята»:

«Мені припав Горохівський виборчий округ. Я вибрав найглухіше село, і як мене не вмовляли, що там небезпечно, я лишивсь непохитний: мені кров з носа треба було написати, що навіть у найвіддаленішому селі, довкола якого бродять мельниківці, люди горою стоять за радянську владу.  Добирався туди не сам: виїхав ще взвод автоматників та кілька душ з активу районного. Теж усі озброєні автоматами (супутниками агітатора, як їх називали скалозуби) та ще й гранатами, що важко одвисали в кишенях. Ми їхали підводами, вслід за вантажівкою, до якої не осмілився сісти жоден солдат: в разі нападу першою мішенню була б та машина. Для чого вона, порожня, їхала з нами, дізнався пізніше.  Я теж тримав у руці пістолет "вальтер", подарунок ківерцівського прокурора, заряджений розривними кулями.   

...Село не зустріло нас кулеметним вогнем, село наче вимерло. Тільки крайні од дороги хати були обмальовані тризубами, обписані націоналістичними гаслами. Найчастіше траплялося "Слава Україні!".

— Стереть! — скомандував лейтенант з блакитними погонами.

— Может, поджечь? — запитав старший сержант.

— Дур-рак! Завтра ж вибори! Ти што, забил?

Стерши всі написи, попрямували до сільради, де містилася виборча дільниця. Ішли й цілилися автоматами у вікна, а за ними, здається, не було жодної живої душі. Жодного людського обличчя по той бік. Все поховалось при звістці: "Совєти ідуть!"

Коло сільради нас зустріли ястребки, їх було душ із десятеро і всі вони мали наляканий вид. Над сільрадою полоскався знехотя червоний прапор, а над дверима висів якийсь аж пожований транспарант: "Всі на вибори до Верховної Ради!" Відчинилися двері, і до нас вийшов неголений давно чоловік з червоними од безсоння очима. Голова сільради, він же й очолює виборчу комісію.

— Готові до виборів? — поцікавились представники з району.

— Та-а... мовби готові...

— Людей попередили?

— Та сказали усім.

— Прийдуть?

— А оно ястребки за ними ходитимуть,— кивнув у бік озброєних хлопців голова.

— Глядіть, щоб були усі до одного. Головою відповідаєте. Ось і кореспондента привезли... Хто голосуватиме перший?

— Та Ольга Базарна. У неї син на фронті погиб. Оно вона і живе.

— Не заспить?

— Та мовби ні. Хлопці розштурхають.

...................

Спали — не спали — проснулись о шостій. Наспіх поснідали, оглянули востаннє виборчу дільницю, приготували бюлетені та списки виборців.

— Так де ваша Базарна?

— Та хлопці вже побігли.

Невдовзі появилась і Базарна. Закушкана так, що тільки очі мерехтіли.

— Чого, тітко, так рано? Боялися, щоб ніхто не проголосував раніше од вас? Не спали, мабуть, усю ніч?

Жінка тільки провела по губах шкарубкою долонею. А я, налаштувавши блокнота, гарячково мережив: "Ольга Базарна. За дві години до початку голосування прибігла до виборчої дільниці. Не спала всю ніч: боялася запізнитись".

— Ану видайте їй бюлетені!

— Так іще ж мовби рано.— Це — голова.

— Видайте, видайте, жінка того заробила!

Ткнули бюлетені Базарній до рук. Вона стояла несміливо, не знаючи, що з ними робити далі.

— Ось сюди, жінко, опускайте,— підказав голова.— Ось у цю дюрку.

Базарна довго не могла віпхнути бюлетені до урни: не лізли в шпарину.

— Та складіть їх! — хтось із досадою: ну й кугути ж ці селюки!

Врешті проголосувала. Стояла ні в сих ні в тих. Потім запитала несміливо:

— То мона іти?

— Ідіть, тітко, та випийте добру чарку за товариша Сталіна!

— То спасибі вам! — Ще й уклонилася.

Рівно о восьмій в супроводі ястребків почали приходити люди. "Самі бояться,— пояснив голова.— Щоб тоді не спитали хлопці з лісу". Внесли привезений із району патефон (радіо тут ще не було), поставили єдину пластинку (чи більш не дістали, чи забули узяти), на якій була записана популярна ще до війни пісенька:

Расцвєталі яблоні і груші,
Поплилі тумани над рєкой,
Виходіла на бєрєг Катюша,
На високій на берег крутой!

Виходіла, песню заподіла
Про степного гордого орла,
Про того, которого любіла,
Для кого і пєсню берегла.

Голосували по-різному. Одні кидали швиденько бюлетені до урни та й ушивалися, наче боялися, що їх от-от затримають, інші ж голосували спроквола, а були й такі, що наважувалися зайти до кабіни, хоч лейтенант запрошував усіх, особливо чоловіків:

— Заходітє, заходітє, не пожалеете!

І ті, що в кабіни заходили, мене найбільше цікавили: мусив навести кілька патріотичних написів на бюлетенях. По секрету домовився з головою, що він, коли голосуватиме, напише подяку товаришеві Сталіну (це в нас називалося "організувать матер'ял"), але одного бюлетеня було для мене замало.

Та ось проголосували майже усі, швидко темнішало. Знадвору донеслись чоловічі голоси, жіночий розпачливий плач. Я, зацікавившись, виглянув.

Поруч із ґанком стояла ота крита машина, довкола неї тупцялися озброєні енкаведешники.

— Рразойдісь!.. Рразойдісь!..— кричали вони на жінок, що, плачучи, намагалися прорватися до машини. Нічого не розуміючи, я підійшов до сержанта, запитав, чого плачуть жінки, чого вони добиваються.

— Плачут потому, што дури! — відповів сердито сержант.

Вже пізніше я з'ясував, чого плакали жінки.

Лейтенант недаремно лазив на горище. Він просвердлив над обома кабінами по дірці, посадив над кожною по ен-каведешникові з добре потовченою крейдою в бляшанках. Зайде дядько до кабіни, стане щось писати в бюлетені, а із стелі йому на шапку чи голову вже сиплеться крейда. Вийде, проголосувавши, надвір, а тут енкаведешники:

— Ану наклонісь!

Чиста шапка чи голова — чеши, чоловіче, додому, а якщо посилана крейдою — паняй до машини!

— А як чоловік написав щось патріотичне? — спитав я лейтенанта, який добряче підпив за вечерею: ум'яли цілого кабана, списаного в рахунок поставок.— За товариша Сталіна?..

— Разбєрьомся,— гикнув лейтенант.— Слічім почерк, нєвіноватих атпустім.

А перед вечерею, замкнувшись, висипали бюлетені з урни, стали підраховувати голоси. В тому підрахуванні брали участь і члени комісії, і представники з району, і навіть лейтенант, що походжав, заглядаючи їм через плечі. Він же й забрав усі бюлетені з написами, сховав до планшета. Серед тих бюлетенів лише один був із вдячністю товаришеві Сталіну (голова мене не підвів), на решті ж написане таке, що страшно було і читати. Суцільні прокльони.

Порахували зіпсовані ті бюлетені, дістали натомість нові, привезені про всяк випадок з району, стали писати на них патріотичні гасла.

— Дев'яносто дев'ять відсотків,— підсумував голова. І до секретаря, що писав протокол:— За кандидатів блоку комуністів та безпартійних проголосували дев'яносто дев'ять відсотків.

Цим і закінчилося голосування в глухому тому селі.
.......
Наступного дня я вже був у редакції. Сидів за письмовим столом, строчив кореспонденцію в номер з красномовним заголовком: "Голосують людські серця". Думки вискакували, як чортики з бочки, обкатані рядки лягали один до одного, наче й не я їх писав, а штампувала відрегульована добре машина.

Ось короткий виклад цієї кореспонденції, що була надрукована дванадцятого лютого тисяча дев'ятсот сорок шостого року в газеті "Радянська Волинь".

Вона починалася так: "Село не спить. Всю ніч вогні. Не проспати б".

Далі йшов опис виборчої дільниці з обов'язковою згадкою про товариша Сталіна. Який, звичайно ж, ласкаво всміхався з портрета.

"Шоста година, а вже появляється перший виборець. Це літня жінка — Ольга Базарна. Вона за всю ніч очей не зімкнула: боялася запізнитись.

— Мій син віддав своє життя у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками,— заявила вона, опускаючи бюлетені до урни.— Голосую за світле життя, що його принесла нам радянська влада, за дорогого товариша Сталіна!..

Восьма година, в приміщенні повно народу. Яскраве світло од ламп, урочисто лунає святкова музика. А люди йдуть і йдуть. До виборчої урни підходять селяни й селянки, опускають блакитні і білі бюлетені, відходять потім вбік і довго не розходяться. Діляться між собою враженнями, радістю, говорять про сучасне і майбутнє. А народний вождь Йосип Віссаріонович Сталін тепло і мудро посміхається до них з великого портрета".

Під кінець наводились патріотичні написи на бюлетенях, що їх полишили ощасливлені радянською владою селяни.

"Дев'яносто дев'ять відсотків голосів було подано за непорушний блок комуністів та безпартійних. За вождя всіх народів товариша Сталіна!"

Ця кореспонденція була надрукована в нашій газеті без жодної правки.

........

Але що найстрашніше: я тогочасний просто не зміг би написати той нарис по-іншому... Я щиро вірив у те, що Сталін дні і ночі не спить, піклуючись про всіх нас, його дочок та синів ("Всі ми Сталіна сини, Сталінові дочки"), що наш лад найсправедливіший та найгуманніший у світі, і цю мою віру не могло похитнути ніщо.

(c) Анатолій Дімаров, "Прожити й розповісти"

що за радянські «іхтамнєти»?

Я особисто знайомий з трьома "іхтамнєтами" і епізодично зустрічався із ще одним "іхтамнєтом". Всі вони воювали проти молодої держави Ізраїль в формі єгипетської армії.

136 Востаннє редагувалося frz (14.04.2021 00:43:41)

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

з архіву СБУ

https://replace.org.ua/uploads/images/9801/55c97081afc31fc0320a13461d904f2b.png

Подякували: leofun011

137 Востаннє редагувалося frz (14.04.2021 01:04:05)

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

ПДР

— Нам нада врємя шоб прівикнуть , а наши дєті уж точно будут єздіть по правілам.

— Етімі правіламі ви только отталківаєтє от правільной єзди.

— Ви раскаливаєтє страну своімі правиламі.

— Сначала еканоміку пастройте, а патом уже правиламі занімайтєсь

— Я просто нє хочу портіть красівиє правіла. Я ж нє азіров.

— Нінада раскаливать общєства! Мноґіє наші ґражданє просто прівиклі єздіть на красний. Ім так удобнєє!

— Саздайтє сначала качєствєнниє укрАінскіє автамабілі, пачінітє дароґі, побєдітє взятачнічєства ґаішнікаф... Вот таґда ми і будєм іспалнять ваші правіла дарожнава двіжєнія. А пака етат вапрос нє на часі!

— Так історічєскі сложилось... всєгда єзділі на красний.. вийдітє на уліцу і посмотрітє! 80% єздят!

Далі взагалі супер:

— А што, тєх кто на красний єздіт ви тєпєрь расстрєлівать будєтє?!?

— Пачєму нікто нє ґаваріт, шта нужна сдєлать правіла прєстіжнимі, штоби хатєлась іх саблюдать? І самає главнає: нужна ввадіть іх пастєпенна, дабавлять па аднаму слову, а єщьо луччє па адной буквє через каждиє 25 лєт.

— В отдєльних регіонах можна сдєлать лєвостароннєє двіженіє регіанальним. Паралєльно с правостороннім.

— Люді самі всьо должни рєшать на мєстах. Почєму в Запарожьє, к прімєру, должни єздіть так же как во Львовє?

—  Ваабщєта я уважаю правіла, но мнє удобнєй єхать 200 км/час. Так бистрєє паймітє.

— Вот чєм больше ви будєтє абязивать саблюдать правіла двіженія, тєм больше ето будєт нас атталківать іх саблюдать!

— В акопах всє єздят бєз правіл, но єта нє мєшаєт ім ваєвать протів путіна!

— Кієв всєгда єзділ бєз правіл!!!! Я карєнной, у меня корні неважно гдє!!

— Как ви, досталі, правілоозабочєнниє. Другіх проблєм в странє нєт.

— І да, я нє протів єдіних государствєнних правіл. Пусть чіновнікі возле госучрєждєній єздят по правілам. Но частниє автомобілі - хоть по тротуарам!

— Я вчєра єщьо хатєл начать єздіть по правілам. Но ви мєня своім правілосрачєм дасталі. Я тєпєрь буду ПРІНЦИПІАЛЬНО прадалжать єздіть по встрєчной паласє патаму, чта мнє так УДОБНО! Дабілісь такі сваєво?

—  У мєня лєвастароннєє зрєніє!

— Єсть у вас вообщє хоть какієта популярниє Youtube канали с вашимі правіламі? Нєт? Патаму, что правіла ваши нікаму нє нужни.

— Вот в Белоруссіі отказалісь от сваіх правіл і нічєго. Живут харашо. Парядок у ніх і масло дєшовоє.

— Правіла еті ваши хараши для єзди в сєльскай мєстнасті. Я же із Кієва, здєсь давно уже другіє правіла.

— вот єслі би в Украінє била самая мощная економіка в мірє, тогда вєсь мір хотєл би єздіть по украінскім дорожним правілам

— Будєтє визивать пажарную машину, так станєтє перезванівать і пєрєспрашивать "А ви па правілам єдєтє? Нєт? Тагда атправьтє другую машину. а я здєсь падажду, пагарю нємного" смешниє. Спєциалісти у вас дєлятса па саблюдєнію правіл?

— Раньше я фсьо врємя єзділ па правілам, но каґда мнє іх сталі упорна навязивать, прінципіальна атказался ат ніх. Так здєлалі фсє маі друзья. Скора па правілам будут єздіть толька адні упоратиє.

(c) Сергій Оснач

138

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Прихований текст

https://replace.org.ua/uploads/images/9801/9cf4d67b3051a1cab9b9e3dba351e367.png

139

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

Це все чудово, але тут на цьому форумі це як навертати монахів у християнство.

Подякували: leofun011

140

Re: Філософсько-світоглядні думки реплейсян (Історія, нація, і ще щось...)

frz написав:

Більшовики нічого нового тут не придумали

Тобто враховуючи зауваження 0xDADA11C7, все-таки залишаються Гулаг, Голодомор (а таких "морів" було декілька, український 32-33 рр це лише один з них), каральна психіатрія, продуктові картки ("талони") в переліку нових винаходів.

+ закриті кордони
+ єдина політична партія і переслідування/винищення всіх решта.

Безумовно, там була купа винаходів та нововведень (і ядерна бомба, якою так хваляться сталіністи, також), яких моє повідомлення не стосувалось. Але Ви вирвали мої слова з контексту й дописали свій. Чи можу я наперед знати контекст, у який буде вкладено мої слова в майбутньому? Очевидно, ні.

Отже, про що йшлося в моєму повідомленні в початковому контексті? Нагадаю, про російський експансіонізм і бідність російських соціальних низів, що спостерігалось і в часи монархії, і в період соціалізму, і в сучасній РФ — більшовики тут нічого нового не придумали (і саме цього стосується «тут», а не того, про що йтиметься нижче). Якщо говорити про щось інше (не про бідність і не про експансіонізм), ми побачимо десь щось схоже (Сибір як каторга — Гулаг як радянська версія того ж), десь щось нове (все по талонах). Талонна система стосується бідності (хоча й є не її причиною, а лише недолугою спробою пом'якшити проблему дефіциту товарів), але так, талони — радянське нововведення (талони, а не бідність!). Ядерна бомба стосується експансіонізму й мілітаризму, але це не значить, що ядерна бомба була ще в царів — завоювання територій чудово здійснювалось іншими видами зброї (а ядерна зброя поки що не використовувалась для набуття нових територій). Єдина політична партія — див. вище, що я про це писав, але політичні свободи населення — це не про бідність і не про експансіонізм (тож «тут» вони поза контекстом). Коротше, розбирайтесь далі з моїм опудалом самі. Можете навіть спалити провсяк випадок.