flatliner написав:P.Y. написав:frz написав:Зірки 90-х, які ніколи не співали р%№"йською
Олександр Пономарьов, з якого починається відео, таки мав у своєму репертуарі і російськомовні пісні. Просто загугліть «Пономарьов кадиллак».
Але в цілому Пономарьов дуже адекватний дядька, як на мене... про Гігу нічого не знаю, про Скрябіна промовчу...
Якщо копнути глибше, то навіть і в «Кому вниз» на самому початку був російськомовний альбом (але це було аж у 80-х).
Пономарьов 90-х був менш виключно україномовним, ніж хотілось би — так, українська ніби переважала, але «ніколи не співав російською» — це не про нього. Звичайна українська зірка, що підлаштовувалась під тогочасний український шоу-бізнес, що поступово українофобськішав. Не як Ані Лорак, у якої з самого початку російських пісень було більше, ніж українських (якими вона й була відома і за які її любили, але в неї з самого початку була орієнтація на російську сцену). Можливо, десь поруч із тодішньою Таїсією Повалій. У цій категорії співаків довгий час зовсім не співала російською Ірина Білик, але потім на початку 00-х різко перемкнулась на виключно російську.
Гіга — ім'я на слуху, але що він взагалі співав?..
Скрябін — ніби справді нічого російською не було (хоча були продюсовані ним переважно російськомовні «Поющие трусы»).
Ще можна Тараса Чубая/Плач Єремії згадати (в якого всі тексти — або вірші українських поетів, або український фольклор).
Окремі особливо круті гурти назразок «Океану Ельзи» могли собі дозволити їздити по русні з виключно українським репертуаром, але загалом діяло правило: не співаєш для росіян — лишаєшся в тіні.
Зараз я занурююсь в ісландську мову. Можу сказати, що з ісландською музикою в чомусь схожа ситуація — навіть не знаю, чи хтось із сучасних ісландських співаків узагалі ніколи не співав англійською, значно частіше в їхній творчості ісландської мови нема чи майже нема. З одного боку, можна зрозуміти: населення всієї країни — приблизно як населення Троєщини, внутрішній ринок вузький, і в їхній історії не було завоювання англійцями чи американцями (а отже, нема причин ненавидіти все англомовне). З іншого, марнуючи час у пошуках чогось ісландського і натикаючись постійно на англомовне, вже починаю ненавидіти англофонів, як колись тих москалів. При тому, що для вивчення ісландської самому доводиться користуватися англомовними джерелами.