По-моєму, в певних аспектах бути найманим працівником у нас таки вигідніше, ніж ФОП (напр., гарантована оплачувана відпустка, складніша процедура звільнення, майбутня пенсія), але турбота про забезпечення цих переваг лягає на підприємство, якому це, звичайно ж, не вигідно. Не працівники масово хочуть платити менше податків — самі підприємства спонукають їх до оформлення як ФОП замість трудової книжки.

Так не народ договорюється, а фірма каже, або ти ФОП, або усьо. Держава створила такі умови, коли підприємству простіше мати справу з ФОПами, ніж із найманими працівниками. Так би багато хто ну нехай навіть половину зарплати віддавав податками — зате ніякої тяганини з оформленням/ліквідацією підприємства, фінансовою звітністю і т.д.

Та фірмі на фінансові скіли працівників пофіг (так би вони звільняли і тих, хто помагає волонтерам чи переплачує за брендовий одяг — теж марно віддані чужим дядям гроші, між іншим). Хочуть віддавати — нехай віддають, а потім трудяться більше, щоб заробити те ж саме. А от проблеми, які можуть виникнути через офіційно найнятих працівників, для неї справді критичні.

What is one piece of advice you are glad you ignored?

Гадаю, що прощатися потрібно з роботою, яка не приносить ні морального, ні фінансового задоволення.
Деякі кажуть, що гроші не головне, але ваш чудовий колектив(який тримає вас стільки років на одному місці) не прогодує вашу сім'ю, не купить машину і не відправлять у подорож мрії, тому будьмо розумними. Гроші таки грають роль і якщо ви вважаете, що вашу працю недооцінюють, то треба негайно діяти.

в Приватбанку