Сьогодні співав в місцевому шільшькому клюбі, бо попросив директор школи де вчаться мої малі, в результаті мене одразу ж запросили в тутешній хор. Не скажу що настільки страждаю від нудьги, аби брати в цьому активну участь (більше цікавить у вільний час відвідування замків та інших старих визначних місць, яких є доволі багато в околицях), але думаю що трохи часом візьму участь по приколу.

Однак з цього приводу розкажу те що чув багато разів від інших програмістів, а також почув безпосередньо від товариша. Отже, в інших західних країнах програміст через мовний бар'єр спілкується лише по роботі в англомовній тімі і відповідно бере участь у тімбілдингах. Поза межами роботи - тупо пустка. Неформальне коло спілкування можливо собі організувати лише серед інших таких же мігрантів. Це спочатку не має значення, бо якийсь час просто захоплюєшся архітектурою і загальною чистотою й порядком, та поступово через рік-два хочеться до когось з місцевих сказати добре слово і почути схоже у відповідь, а цього нема. Лише холодна ввічливість на визначеній дистанції - у найкращому випадку.

А тут всіляко залучають до суспільного життя, нехай це село без сільради, але все одно після виступу була можливість неформально поспілкуватися, з'їсти тістечка і бути таким чином умовно частиною громади...