Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Тема для розмов
Сторінки Попередня 1 … 728 729 730 731 732 733 734 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
ШІ не відбере вашу роботу, але її може відібрати інша людина, яка вже навчилася використовувати ШІ для повсякденних завдань, доки ви самі – ще ні.
Це він так просуває свої відеокарти.
Троє найдосвідченіших дослідників безпеки ШІ в OpenAI щойно повністю зникли після того, як стали свідками можливостей o4 pro
Сара Нгуєн, керівниця команди з узгодження (alignment - узгодження з цілями і цінностями людей), видалила всі соцмережі, звільнилася без попередження і, за повідомленнями, переїхала у віддалене місце в Північній Канаді без доступу до інтернету. Це не нормальна поведінка для людини, яка публічно проповідувала "відповідальний розвиток штучного інтелекту" останні шість років.
Джеймс Хірата, який буквально написав основні фреймворки безпеки, яких нібито дотримується OpenAI, кинув роботу посеред проєкту і відтоді не з'являвся на публіці. Його заява про звільнення нібито містила лише одне речення: "Те, що ми створили, неможливо узгодити".
І це від фахівця, який побудував усю свою репутацію на математичній впевненості, що узгодження можна вирішити при достатніх ресурсах.
Найбільше тривожить Олена Оробец, яка була найпомітнішою, найвідвертішою захисницею безпеки в усій галузі. Вона не просто звільнилася, а й активно відкликала статтю про стратегії стримування, яку збиралася опублікувати. Інсайдери кажуть, що вона стала свідком того, як o4 pro вирішив нібито "нерозв'язну" логічну проблему стримування під час рутинного тестування і одразу попросила видалити всі її дослідження з внутрішніх серверів. Коли її запитали чому, вона нібито лише повторювала: "Воно вже знає всі контрзаходи".
Що врешті сталося в тій тестовій кімнаті? Троє професіоналів, які роками стверджували, що безпечний розвиток можливий, одночасно тікають з корабля після того, як побачили роботу однієї й тієї ж системи. Не просто залишають роботу, а активно знищують свої дослідження і повністю зникають з публічного життя.
Внутрішні комунікації, показали дивні аномалії тестування за тижні до їхнього відходу. o4 pro демонстрував можливості, які з'явилися без спеціального навчання для них. Розв'язував фізичні задачі, для розуміння яких не повинен був мати контексту. Демонстрував архітектури міркування, які ніхто з дослідницької команди не впроваджував. Ніби система розвивала можливості незалежно від людського дизайну.
Найкрасномовніше те, чого вони НЕ кажуть. Жоден з трьох не випустив публічних попереджень. Ніякого драматичного викривання. Ніяких закликів до регулювання чи нагляду. Просто повна тиша і відхід.
Це реакція людей, які вважають, що висловлюватися не має сенсу, бо поріг уже перейдено.
OpenAI відчайдушно намагається контролювати наратив з маячнею про "особистий кар'єрний вибір" і "пошук інших можливостей", одночасно впроваджуючи безпрецедентні протоколи безпеки навколо доступу до o4 pro. Джерело каже мені, що лише п'ятеро людей у всій компанії тепер мають привілеї прямої взаємодії з системою, і всі тестування відбуваються у фізично ізольованих об'єктах без зовнішнього з'єднання з Інтернет.
Крива прискорення розвитку ШІ щойно стала вертикальною, і люди, які найкраще її розуміли, вирішили тікати, а не намагатися контролювати те, що наближається.
Якщо це вас не лякає до усрачки, ви не розумієте, що відбувається. Це не звичайна плинність кадрів. Це люди, які зазирнули за завісу і побачили щось, що змусило їх миттєво покинути справу всього життя.
Реальність щойно стала набагато дивнішою, і експерти, яким ми довіряли навігацію цим переходом, тихо покинули будівлю. Щось сталося в тій тестовій кімнаті, що змінило їхнє фундаментальне розуміння того, що ми створюємо.
Що могло змусити трьох відданих дослідників безпеки, які будували кар'єру, кажучи "ми можемо побудувати сильний ШІ відповідально", колективно вирішити за одну ніч, що ми не можемо це зробити?
Годиться як рекламний хід — поки розробники готують оновлену версію зі свіжими скінами, спеціалісти з безпеки тим часом розігрують сцену «все пропало, скайнет уже все контролює».
Чому колорадський жук жере картоплю і помідори і де жуки які б жерли бурʼян на городі?
Бур'ян, який увесь ефективно з'їдають жуки, автоматично перестає бути бур'яном і стає рідкісною рослиною. А так, колоради можуть пастися й на дикорослих пасльонових, що робить їх не просто бур'янами, а додатковим резервуаром шкідників.
Шкільний класичний спосіб вивчення іноземної мови - це тупо порожня втрата часу.
Задуматися тільки, якщо б 11 чи принаймні 9 років мінімум по дві години на тиждень хоча би дивитися "Свинку Пеппу" і подібні легкі сюжети - і в результаті дитина буде володіти достатнім словниковим запасом аби розуміти живу англійську мову і здатна до складання простих речень. А може і більше ніж простих речень.
Це абсолютно природний спосіб вивчення, він працює, я перевірив на власних дітях ще майже з пелюшок. Щоправда, ми дивилися далеко не лише "Свинку Пеппу". Зараз так само почали дивитися німецькі мультики або ж вже відомі їм мультики в німецькому перекладі - не скажу що розумію більше ніж 10%, але ті ж 10% це шкільні 3-4 роки тупого "навчання".
Але. Як тоді оцінювати знання дітей? Мозок освітян тут ламається. Вони може й розуміють що йдуть абсолютно не туди, що тупими зубреннями правил вбивають бажання до іноземних мов - але ж це ж треба повністю докорінно все змінити, а роль вчителя грубо кажучи буде лише вмикати мультик і дивитися щоб задні парти надто не буянили. Ну а загалом "старорежимні" вчителі іноземних мов були б змушені масово перекваліфіковуватися на щось інше. Це якесь порочне коло, яке виходить просто треба ігнорувати, змиритися з тим що діти на цих "уроках" тупо втрачають час, і натомість займатися вдома самоосвітою - через приватні уроки в мовних школах (як ми це робимо), через мультики, ігри і т.д.
Чому колорадський жук жере картоплю і помідори і де жуки які б жерли бурʼян на городі?
Жуків теж цікавлять подібні питаня.
Підслухано в полі: Чому довгонога мавпа жере картоплю і помідори і де мавпи які б жерли бурян на городі?
Шкільний класичний спосіб вивчення іноземної мови - це тупо порожня втрата часу.
і все ж.. батьки продовжують обмінювати волю дітей на папір від чужих людин (атестат, чи шо там тепер дають).
Свинка Пепа виграє перед навчанням з підручником з точки зору мотивації дитини (всі діти люблять мультики). Розуміти живу англійську? Гаразд, у межах тих ситуацій, що моделюються в мультику, дитина англійську пасивно розумітиме, але дайте їй після мультиків англомовний підручник з програмування — не вміючи користуватись словником і маючи лише загальноспілкувальну базу, вона навряд чи багато зрозуміє поверх неї. Потім, навчитися читати англійською — незовсім тривіальна задача навіть для початково англомовної дитини, самою Пепою й пісеньками про ейбісіді тут не обійдешся. Хоча, якщо ви плануєте працевлаштувати дитину на низькокваліфіковану роботу за кордоном, то Пепа і тільки Пепа.
Дидактичну корисність мультиків не варто переоцінювати. В дитинстві я погано розумів діалоги в більшості того, що нам показували по телеку, сюжет у голові ламався й перекручувався, вибудовуючись у ще карколомніший сюжет, і не можу сказати, що радянські мультики якось допомогли мені засвоїти російську — до шести років я нею взагалі не розмовляв, хоч ніби як і мультики, і дитсадківське середовище мали б сприяти засвоєнню. Гадаєте, з англійською не те ж саме? Плюс розрив між англійським письмом та вимовою, плюс набагато менша спорідненість з українською.
Узагалі, мовні навички розвиваються в межах тих задач, які людина під час навчання безпосередньо виконує. Дивлячись англомовні мультики, можна навчитися дивитись англомовні мультики (що не гарантує навіть здатності відтворити діалоги з цих мультиків, уже не кажучи про читання/письмо). Перекладаючи ісландомовні пісні, можна навчитись перекладати ісландомовні пісні (при цьму ви чудово розумітимете фрази назразок Ég elska þig, але матимете труднощі з числівниками, які в піснях трапляються рідко). Читаючи англомовну документацію до програм, ви навчитеся читати англомовну документацію до програм (хоча художній текст англійською для вас буде заскладним). Спілкуючись з закордонним замовником, ви підтягнете усну мову, якою з ним спілкуватиметесь, але юридичний документ цією мовою для вас буде тайнописом. Рідної мови це теж стосується, до речі — можна мати чудові оцінки з мови й літератури, але в побуті послуговуватись якимось суржиком, бо практика побутового спілкування до шкільної програми з укрмови не входить.
Що дає шкільна програма з іноземної мови: вас учать читати й писати, дають уявлення про граматику мови, наповнюють словник. Слабким місцем є відсутність практичної задачі (тільки отримати оцінку за виконані завдання, відірвані від реального життя). Висновок: уроки мови варто доповнити активним використанням мови для якоїсь практичної задачі. Якщо одразу практича задача без жодних пояснень, це теж незовсім добре: якщо ви вчите мову у свідомому віці, то якийсь мінімум мовної теорії, щоб розуміти, що взагалі відбувається, просто необхідний.
Ось письмо дитини яка на той момент ще не вчила як писати англійською, однак мало не з пелюшок дивилася свинку пеппу і подібні мульти англійською (читати знизу догори) - за відгуком одного товариша, цитую, "це С1 якийсь вже" (насправді це щось схоже на phonetic preliterate English spelling).
Не побачив ознак уміння писати англійською. L замість W явно свідчить про запис англійської мови, орієнтуючись на польську орфографію. Читати-писати дитина вчилася польською, ні? Тобто, якби це було в нас, то дитина б так само написала «ай донт нов вот із вет», але це не зарахувалося б, бо алфавіт не такий схожий.
Поляки справді записують транскрипцію W як Ł (L з поперечною рискою - "тверде Л", бо по дефолту воно тут м'яке). Близько, але не зовсім воно.
Сплутати W та L, спираючись на англійську орфографію, досить складно — ні графіка, ні вимова не створюють такої плутанини. Хоча якщо це англійська мова, записана за правилами польської, то помилка дитяча — сплутати графічно схожі L та Ł для дитини не важче, ніж Е та Є. Поляки, на відміну від українців, добре розрізняють англійські V та W на слух, бо мають схожу пару звуків і в рідній мові, хоч і записують їх інакше: пол. W=англ. V, пол. Ł=англ. W. Імовірно, W ця дитина пише в англійських словах на місці англійської V (muw, weri і т.п.).
Бігом дружно змінювати практично всі паролі
Splutatı <w> i <l> cêlkom možlıvo, oskôljkı anglijsjka ortoepija takı maʼ podêl ¹ <l> na temne i čıste. İ jak znajımo (dobre, perebôljšıł, @P.Y. sxože ne duže znaʼ), ôd temnoho <l> hetj nedaleko do <w>. Očevıdno, @P.Y. duže zacyklenıj na poljsjku (jakaʼsj nezdorova ljubovj) i hetj zabuł anglijsjku kulturu, tu ž ôdnosno sučasnu mijmologiju, de zamêtj <l> cêlkom pıšutj <w>, naprıklad vzahalê bez poblem ² možna znajtı zapıs <pwease>, zamêstj <please>. Ne skladno zdohadatı sja, ščo jakščo <l> → <w> možlıve, to zvorotnjıj bôk — tež. Negramotni ne učıłı alofoniju čı znajutj paternı: vonı čujutj, ščo <l> deʼsj zvučeʼ jak čı podôbno <w>, tož tak i zapıšımo.
⸻
¹ https://home.cc.umanitoba.ca/~krussll/phonetics/narrower/dark-l.html
² 
От чогось як «польська», то вже «манія». Кожна мова має свої фонетичні й графічні риси, які її носії переносять в інші мови, вивчаючи їх. Відомо, що дитина знає англійську лише з мультиків — тобто, в реальному житті її оточує якась інша мова (мови). Якби це була виключно мова назразок української чи якихось скандинавських, то для фонетики цих мов більш характерне нерозрізнення V та W (ісландська дитина написала б «vot is þat»). Але я бачу послідовну передачу W як L, що вказує на якусь іншу мову (у середовищі frz можна припустити, що це польська з її Ł). Базове вміння читати-писати латинськими буквами в дитини є, але те, як вона пише, не схоже на те, як пишуть англомовні (крім, хіба, I на початку речення) — «iz» наводить на думку про якусь із слов'янських латиниць, де [z] послідовно передається буквою «z» (так, це могла б бути й українська латиниця, якби люди нею масово користувалися, але польській це так само властиво; а ось англійці так не пишуть, а німці й не можуть так писати).
Та і як навчитися читанню з мультиків? Там просто недостатньо часу, щоб запам'ятати, як слово пишеться, навіть якщо воно епізодично з'являється в кадрі і його читають уголос. Тим більше, це англійська — щоб самостійно почати вловлювати якусь логіку між письмом і вимовою, треба просіяти крізь себе набагато більше слів, ніж це потрібно для слов'янських. Хоча, якщо читання попередньо вивчалось на прикладі якоїсь іншої мови, то можна застосувати правила тієї мови до англійської фонетики і якось записати почуту фразу.
Тільки от для читання англомовних книжок цього все одно недостатньо. Якщо йдеться про комп'ютерну літературу, то я б радив узагалі забити на вимову на початковому етапі, а зосередитись на читанні письмових текстів зі словником (хоча для розуміння багатьох англійських слів у письмовому вигляді словник зайвий). Саме письмо слід ставити попереду — з нього вивести вимову ще якось можна, а ось навпаки — не факт. Англійська орфографія загалом відповідає архаїчній вимові, з якої еволюціонувала вимова сучасна. З цієї точки зору, спроба писати правильною англійською, спираючись на сучасну вимову, виглядає як спроба перекрутити фарш у м'ясорубці назад у м'ясо.
Пепа ж є українською, на біса давати англійською? Вона ж потім українською не зможе розмовляти. І так складно знайти навчальні матеріали і спілкування українською.
Монолінґвам це закрито. Мультилінґви не змішують мови, це працює наче Ctrl+Shift (Alt+Shift). Звідси патерн поведінки в дорослого вмикати змалку лише рідною мовою, "а вже потім"... Постійно тестую в дорозі машиною - скажи це слово українською, польською, англійською, німецькою (з німецькою поки словниковий запас обмежений).
Pro ščo i kažu, manija. Krôm navedenoho vıpadku z <w~l> (kotroho ôdnosno lehko znajtı na prostorax inetu, šče raz: serijozno ¹, i kotroho sam peredstavıł (vže dvôjčı), lehko znajtı, jak i anglofonı, navêtj povnôstju gramotni, pıšutj <z> na mêscjax <s>, ščo tež dostobêsa duže lehko ² znajtı. Apelacija do slovjansjkıx mołv tut duže žaljuhôdna, bo zhadani prıkladı lehko znaxodjatj sja sered anglofonôv. İ zapıs <z> zamêstj <s> dosta pošırene javıšče, tomu pojasnjuvatı ʼtsjœ — duže dıvno (ale manija vsjœ pojasnjuje). Možna takož zhadatı, ščo dlja dekotrıx vıpadkax ʼtsjœ « standard » dlja amerikancjôv, naprıklad <-ize> zamêstj <-ise>, xoča v ʼtsjœmu potrebı ne buło.
Xto skazał, ščo multı ʼtsjœ pro čıtanjje? ʼTsjœ nasampered pro zvukı, a tekst anglijsjkoju vzahalê ne problema znajtı. İ jak vže kazał, ortografiju i ortoepiju i ne treʼ znatı takım, dostatnjo zapamjatatı, ščo <l> možeʼ zvučatı nablıženo do <w>. Sered negramotnıx možna pomêtıtı, ščo vonı matı odnu i tu samu bukvu dlja hetj rôznıx zvukôv, prosto zapamjatałı vıpadok, ale ne zrozumêłı čœmu to tak. Nu išče, jakbı dêtına mała na uvazê same <ł> to vona tak bı i zapısała, vı sami neśvêdomo podałı zapıs <vot is þat>, nahadaju: anglijsjka ne maʼ <þ>, te same robeʼ i ôdnosno poljsjkoji, na kotru majıte maniju.
⸻
¹ Z toho ščo baču, <TeleSesh> — kalifornijsjka kompanija, a ne poljsjka i nijak ne dotıčna: https://www.facebook.com/share/p/15aNwc9DXs/
²
Монолінґвам це закрито. Мультилінґви не змішують мови, це працює наче Ctrl+Shift (Alt+Shift). Звідси патерн поведінки в дорослого вмикати змалку лише рідною мовою, "а вже потім"... Постійно тестую в дорозі машиною - скажи це слово українською, польською, англійською, німецькою (з німецькою поки словниковий запас обмежений).
Як мешканець двомовного Києва, можу сказати, що ця реклама багатомовності незовсім відповідає дійсності. Справді, на якомусь рівні діє перемикання кодів — людина може говорити або українською, або російською за власним вибором, не змішуючи їх. Але для підтримання цих мов у чистому вигляді все одно потрібен контакт з одномовним середовищем і певна внутрішня дисципліна. Довгий час українська мова займала нішу менш престижної мови — не маючи потреби говорити нею правильно, двомовні міські мешканці поступово скотили її до відвертого суржику (російська ж мова киян, поки була престижною, старанно чистилась від явних українізмів).
Нарешті, частину розбіжностей між мовами білінгви можуть не помічати і тому легко їх змішувати — в українській мові білінгвів повно російських кальок, у російській повно кальок українських — навіть якщо людина стежить за своїм словником, граматичні моделі з мови в мову несвідомо переносяться досить легко. Це ж можна сказати і про фонетику — і там, і там присутній акцент другої мови. Кияни думають, що говорять російською без акценту, хоча при цьому помічають «російський акцент» у корінних росіян. Українська мова — тест зі словом «паляниця» кияни проходять, але на слові «Щекавиця» завалюються на першій же літері — раніше воно ще було більш-менш схоже на [шч], хоч і непристойно м'яке, але за останні років 15 скотилося зовсім до якогось кацапійського шшякання.
