Продовжуючи аналогію країни з конторою. В Європу люди їдуть не лише по гроші, а й по рівень життя та комфорту вцілому: хороша транспортна інфраструктура, чисті вулиці, безпека, рівень освіти та медицини і т.д., доброзичлива позитивна атмосфера загалом — тобто, речі, доступ до яких не визначається вашим індивідуальним прибутком. Так, це елемент соціалізму — так само, як безкоштовні чай/кава/печиво в офісі чи, там, можливість кататися по ньому на гіроборді — все, щоб зробити перебування в офісі комфортним вцілому. Сюди ж — зміцнення корпоративного духу, атмосфера спілкування між колегами, навіть правильно організований корпоратив може мати якийсь позитивний ефект. Усе це — не винагорода за кваліфіковану працю, а спосіб зробити так, щоб людині, навіть при дещо меншій грошовій винагороді, хотілося працювати саме тут, а не десь де-завгодно, тільки не тут. Якщо зменшити сучасну Україну до масштабу контори, ми отримаємо старе приміщення з облупленими стінами (не рахуючи кабінетів начальства, де все сяє та блищить), депресивних працівників, що відчувають один до одного антипатію через різницю в рівні доходів і харчуються якимись притягнутими з дому бутербродами (склад яких також визначається доходами), інколи — незрозуміло-кому потрібні корпоративи, від яких усі намагаються відкосити, відсутність інших тем для розмов, окрім «Начальник козел! — Так, козел! — Пора валити звідси! — Так, пора валити!»... Це щодо того, що соціалізм — це погано. Бо людей приваблює не голий ринок, де все купується й продається, треба тільки гроші, а щось ближче до соціалізму, побудованого на міцній капіталістичній платформі, як це ми бачимо в сучасному ЄС, і саме туди намагаються звалити ті, кого ніщо не тримає тут і кому кваліфікація дозволяє звалити — бо ніщо їх тут не тримає, навіть патріотизм, якого ми успішно позбулися.