бариги
справжні

Мене в шкільні роки хвилювало одне питання під час перегляду горорів і гру в комп'ютерні ігри з інфернальною атмосферою -- чому моє життя гидотніше і страшніше? Саме тому я сумніваюся, що школярам допоможе якась шкільна бібліотека. Швидше довідка про хворобу їм допоможе.

Мені допомогла. Хоча зараз заходячи туди я відчуваю себе героєм гри Діабло першої версії.
Але думаю що це можна змінити.

хто говорить про заборону?

про бібліотеку --
imho то є неприкольно, якщо в дитячу бібліотеку (в моєму випадку - Львівську обласну) перестають пускати після 8го чи то 9го класу
дискримінація класова якась))

з іншої сторони - класно що вони взагалі є

ще з іншої сторони - якби ви бачили скільки викидають книг з бібліотек...
типу закупились новими і тре місце звільнити під них... грузовиками - фьють !! всьо))

Я б сказав, ні «нація», ні «патріотизм» не позначають нічого такого, чого б не було в попередні віки. Єдине — якщо середньовічні феодали кроїли та зшивали свої території, не надто рахуючись із етнокультурними особливостями своїх підданих, то в ХІХ ст. монархія як явище вже була морально готова звільнити місце республіці, джерелом влади якої був народ — тобто, нація. В ХІХ ст. не «винайшли націю», а просто подивились на це явище під іншим кутом, дали йому наукову оцінку. Патріотизм — аналогічно, просто середньовічна мораль робила акцент на вірності не нестабільній у тих умовах батьківщині, а конкретному сюзерену — який, проте, значною мірою перебирав на себе роль персоніфікації батьківщини (яка нікуди не зникала, коли його корона опинялась на голові в когось іншого). Ну і Шовен не винайшов шовінізм — просто сам був еталонним зразком цього явища, яке існувало, мабуть, відколи існують війни з переможцями та переможеними (чи, гадаєте, римські легіонери дивились на підкорених варварів не з такою ж погордою?).

Щодо козаків. У наш час люблять зображувати їх то еталонною демократією, то еталонними інтернаціоналістами, то ще чимось — загалом, навішувати їм свою улюблену ідеологію (наприклад, монархісти прирівнювали гетьмана до монарха, комуністи оспівували козацьку голоту та акцентували на її ролі в антифеодальних повстаннях, і т.д.). Так, вони служили то царю, то королю, то ще комусь, номінально вбудовуючись у тогочасну політичну систему як васали монархів. Проте, не можна сказати, що етнічний фактор для них нічого не важив — звідси і ідеї (так і не реалізовані в ті часи) об'єднання Право- та Лівобережжя, і низка повстань, яким українці з одного боку та поляки й євреї з іншого дають діаметрально протилежну оцінку — тобто, хоч демократією чи «політичною нацією» в сучасному визначенні їх назвати було б проблематично, але й просто зводити їх до людей без роду та племені на службі в найближчого монарха було б неправильно — надто вже «собі на умі» ці васали були. Бездержавна нація без єдиного політичного центру й на території, розділеній між сусідами — тобто, в якійсь мірі Україну того часу можна порівняти з Німеччиною, розділеною на ФРН/НДР, з поправкою на специфіку того часу.

Ти не повіриш)

Добре, а чому прочитана книжка не є вкраденою інтелектуальною вланістю — адже це також копіювання інформації? Якщо я маю звичку не перечитувати вдруге вже прочитане, то, прочитавши паперову книжку, взяту в бібліотеці чи в когось із друзів, я вже, ймовірно, не куплю таку ж книгу в книгарні. Тобто, виходить, я завдаю видавництву збитків такою своєю крадіжкою, а чесний читач, в ідеалі, повинен мати пам'ять як у рибки гупі, щоб у ній не лишилось ніяких піратських копій

Лікар, юрист і т.д. надають послугу індивідуально, беручи до уваги ситуацію конкретного клієнта. І якщо я, наприклад, перекажу ті рекомендації, що дав мені лікар, ще комусь, то це вже не буде крадіжкою — бо я не маю достатньої кваліфікації, щоб поставити правильний діагноз і дати ті рекомендації, що відповідатимуть справжній хворобі. Репетитор, якщо на його заняттях я щось конспектую, також не буде обікраденим, якщо мій конспект прочитає хтось інший — бо його послуги включають можливість отримати додаткове роз'яснення, якщо я чогось не розумію, тоді як конспект такої можливості позбавлений. Чи можна дешеве виготовлення електронної копії порівняти з індивідуальною послугою, на яку фахівець тратить свій дорогоцінний час? Очевидно, що ні — ми живемо не в догутенбергівські часи, коли кожну копію робив писець.

Я не кажу, добре це чи погано — копіювати книги, захищені авторським правом. Але вбивати, гвалтувати, вести незаконний гральний бізнес, заробляти на життя шахрайством, займатися проституцією й страждати прокрастинацією також погано — просто це РІЗНІ види порушень, і ми не можемо назвати, наприклад, богохульство людожерством, або утоплення підпалом. Так само, «крадіжка інтелектуальної власності» є незаконним завданням збитків правовласникові, але аж ніяк не крадіжкою товару чи послуги, якщо джерелом копій є легально придбана книжка — скоріш, простежується аналогія з плагіатом (що також може завдати збитків авторові). Те, що ви описуєте — отримати послугу й не заплатити — це приблизно як знайти баг на сайті видавництва і з його допомогою завантажити електронну книгу безкоштовно — що, знову ж, уже інший вид порушень, відмінний від того, що робить нелегальний розповсюджувач контенту.

Ну а попередні 20 років вона занепадала, саме за цієї моделі оплати. Більше того, в дев'яності, коли ніякого інтернету з піратами ще як масового явища не було, така модель оплати була набагато ефективнішою — і що ж, це якось допомогло українській книзі не стати «неформатом» для більшості видавництв, звільнивши дорогу російськомовному чтиву?

Ну, не читатимуть, щоб часом не штрафонули. Всі книжки на диску потерти, а ті, що на полицях — винести й спалити (мало що — раптом там видавець щось із авторськими правами наплутав, або сторінка з копірайтом порвалась — не платити ж за книжку як за автомобіль, якщо поліцаї раптом антипіратську облаву по квартирах влаштують), полиці заставити китайським пластиковим сервізом.

Ну от і «піратство» технічно є таким же демпінгом цін — просто ще більш радикальним і без захисту з боку держави.

До речі, а як же наступне:

Якщо, як ми знаємо, щонайменше одна інша мова присутня поряд з українською на нашому ринку завжди, то конкуренція за визначенням неминуча, а зовсім не «майже немає». Модель, у яку ми намагаємось запрягти українську книгу, була відпрацьована на процвітаючих мовах, що не надто потерпають від присутності конкурентів. Власне, донедавна (та, мабуть, і досі) було поширене явище, коли правовласник забороняв друкувати книгу українською, лишаючи саму лише російську. Це щодо того, як авторське право «захищає» українську мову.

Пан 221VOLT вам відповів...

Тому, що кількість проданих копій збігається з кількістю копій, які є в користуванні. В такому разі ніякого копіювання не відбувається, бо якщо вам знову знадобиться книга котру ви продали/подарували, то вам знову потрібно її буде купити або взяти в того, хто її купив (а кількість куплених копій є обмеженою).

Ви не робите ніякої крадіжки, якщо читаєте куплену іншими людьми книжку. Як я вже вище писав - кількість проданих книг обмежена, а кількість піратських копій - ні.

У цьому світі все відносно і кожен бачить те, що він хоче бачити. Я бачу, що книжка, або будь який інший товар це в першу чергу результат праці. Ви не бачите сенсу платити за піратські копії, хтось не бачить сенсу платити за проїзд в громадському транспорті, а хтось не бачить сенсу платити податки, кожен може знайти виправдання для свого "піратства", але від того воно не перестане бути крадіжкою.

Є ЗУ про авторське право і суміжні права, там все описано

Так з цим ніхто й не сперечається, ми ж тут не суд, щоб давати вирок. Все, що я хотів написати, лише те, що піратство це погано. І я не бачу різниці між тим, щоб прийти на прийом і не заплатити, і тим, щоб завантажити піратську копію. Можна багато знайти відмінностей, але результат буде один і той самий - я отримаю платну послугу безкоштовно. І так, я б все одно не заплатив би за платний прийом, тому лікар нічого не втратив, а час не є фізичним товаром і немає жодної вартості, крім цього лікар ще й клятву лікаря України/СССР давав, а тому він повинен надавати медичну допомогу усім, хто її потребує. Бачите, я також можу наводити причини того, чому я не повинен платити за якісь речі.

Почнемо з того, що в 90х людям не дуже до книжок було, крім цього тоді було повно російськомовних книг, а на базарчиках навіть були розкладки з прокатом/обміном книг. Тоді ринок російськомовної книги був набагато ширший, тому він з легкістю задавив українські видавництва, я взагалі дивуюсь що деякі видавництва все ж вижили.

Піратство не може бути ніяким демпінгом, бо піратська копія безкоштовна. Видавництво повинно тепер доплачувати, щоб конкурувати з піратською книжкою, так виходить? Як раз піратство і робить ціни на книжки вищими, бо видавець намагається чим скоріш відбити свої гроші, поки не з'явились піратські копії. Ну і як я вже писав раніше, де ж ці всі хороші люди, котрі готові безкоштовно роздавати книжки, чому жоден з них не видасть ту саму дешеву книгу? Запитання, звісно, риторичне.

"Неминуча" це майбутній час, а "майже немає" - теперішній. Російські видавництва часто викуповують права на друк російською мовою для багатьох країн, щоб стати монополістом російськомовної книги.

Раніше взагалі видавництво могло купити право на українську і російські мови, а видати книжку лише російською.

Я хочу, щоб люди мали змогу купувати легальний контент і розуміли, що піратство це погано. Штрафи це практика розвинутих країн, в тій же Німеччині ви можете отримати до 1000 євро штрафу за завантажений піратський контент. Тому там багато хто й не користується піратським контентом - легальний обходиться дешевше.

Просто багато хто, виправдовує своє піратство тим, що ціна завищена, от я й запитав, як багато таких людей переказали видавництву справедливу по його мірці ціну за використаний продукт.

Так я не засуджую тих, хто користується піратським контентом, я ж чітко в першому пості написав лише 2 тези - піратство це не круто, а дійсно круто це мати змогу собі дозволити ліцензійну копію. Я реаліст і розумію, що піратства не уникнути і воно завжди буде, я лише за те, щоб люди перестали вигадувати собі різні виправдання і чітко усвідомлювали, що вони піратять або через брак коштів, або через жлобство. Це їх вибір, і я за це не маю жодного права їх судити, але просто не потрібно з себе корчити Робін Гуда, котрий забирає книжку у поганого видавництва і дарує її хорошим звичайним людям.