Ну якщо проводити аналогії, то ту скоріше незаконне користування, котре супроводжується недоотриманою вигодою. Як на мене, то основна проблема в тому, що електронний контент досить новий і не всі ще звикли до того, що те, що не є фізичним предметом має якусь вартість і за нього потрібно платити.

Ось і я про це кажу. Російськомовну книгу можна надрукувати більшим тиражем на весь постсовок, і це буде вигідніше, ніж друкувати українською для частини українців — з цього й виходять видавці. Бізнес є бізнес, і якщо над підприємцем-монополістом не стоятиме держава з кийком, він почне робити те, що вигідно не нам, а виключно йому самому (це стосується не лише книгодруку, а взагалі будь-якої галузі, де виникають монополії, тому в більшості галузей з монополіями як явищем намагаються боротись).

Мені більше імпонує радянський ідеал, коли читають усі, і читають багато, і це може собі дозволити кожен. Ліцензійна чи неліцензійна копія — питання насправді другорядне. Важливо лише, щоб читач міг читати, а автор отримав гідну винагороду (яка може йти від продажу книг, або з добровільних пожертв, або з держбюджету). Якщо ми хочемо, щоб люди читали багато, то книга має бути максимально дешевою чи доступною безкоштовно (в радянські часи безкоштовний доступ до книг забезпечували бібліотеки, але сучасні технології не менш придатні для цього). І так, «піратство» — це круто в деяких аспектах, бо сам факт існування загальнодоступної книги сприяє розповсюдженню культури читання (що особливо важливо в випадку української мови, культура читання книг на якій устигла занепасти після переходу з планової економіки на ринкову) — власне, підтримання в читача звички читати потрібне й самому видавництву: книгу простіше продати не там, де книга як явище є дефіцитом, а там, де люди не втрачають звички читати, у т.ч., завдяки книжкам, доступним безкоштовно. Вільне розповсюдження книг сприяє цьому, драконівські штрафи за «піратство» ж ведуть нас до ситуації, коли книг нема ні на диску, ні на полиці — бо нема звички їх читати.

Насправді ні. Наприклад, я готовий заплатити за паперову книгу, якщо вже прочитав піратську копію, вона мені сподобалась, і я вирішив її комусь подарувати на день народження.

Тобто, з одного боку, людям було не до книжок, але, з іншого російськомовних книг було повно (а отже, таки було «до книжок», бо хтось їх тим людям друкував і мав з того вигоду). Об'єктивно, радянська економічна модель, коли автор та видавництво підживлювалися з бюджету, була для української книги сприятливішою, ніж нерегульований ринок, що посилив перевагу російської книги перед українською, призвівши до чергової хвилі культурної русифікації.

Утім, порушення авторських прав в українській літературі відоме ще з часів Котляревського, книгу якого надрукували без його дозволу, після чого він розмістив того «інтелектуального злодія» в зображеному в «Енеїді» пеклі:

Це скоріше радянський міф, а не ідеал. А читали раніше більше, бо не було інших розваг, та й часу вільного було набагато більше.

Ми вже відійшли від основної проблеми. Я також тільки за дешеві або взагалі безкоштовні книжки, от тільки поки що не так багато авторів, котрі згодні дарувати безкоштовно результати своєї праці, та й меценатів, котрі готові видавати книжки безкоштовно також щось не видно. Хоча на тому ж таки якабу можна безкоштовно завантажити електронну версію "Коротка історія часу" Стівена Гокінга та безліч різних класичних творів, це дуже добре і я підтримую такі речі і це все без жодного піратства.

З чого це ви взяли? Є бібліотеки, є безкоштовні електронні книги, котрі можна завантажувати абсолютно легально. Той, хто хоче саме читати може знайти собі купу цікавих безкоштовних книг, було б бажання.

Тобто, якщо ви не вирішите подарувати комусь книжку, то її не купите, про що й була мова.

Російськомовна книжка мала набагато ширшу аудиторію, тому україномовна книжка була взагалі неконкурентноспроможною, тоді український ринок заполонили різні жіночі романи російською мовою в м'яких обкладинках по копійчаним цінам, але навіть вони були багатьом не по кишені, тому й були точки на базарах де ви могли купити б/в книжку, а потім за символічну суму її обміняти на іншу, російськомовна книжка за рахунок більш широкої аудиторії могла витримати таку конкуренцію, а от українська книжка - ні.

Радянська економічна модель, це коли ваша заробітна плата буде обмежена певними рамками незалежними від вас, а не вашими можливостями. Як показала історія, то така економічна модель є недієвою.

У глобальному масштабі — так, у межах України — незовсім, бо україномовні тут завжди складали більшість населення, і тільки за рахунок їх уміння добре читати обома мовами російськомовна книга повністю перетягла цю частину аудиторії на себе — причому, не за СРСР (де, здавалось би, тотальна русифікація — але ні, українській мові було також відведене певне місце в культурному просторі, з якого її не витискали аж до 90-х), а вже за ринку.

Ну так правильно, але ці обмеження також стосувалися й розподілу мов в інформаційному просторі. А коли обмеження зникли, то видавець міг би й далі заробляти менше, друкуючи книжки українською, але він захотів заробляти більше, щоб їх читали і україномовні, і російськомовні, і за межами України — тому став друкувати російською. Більше в нього грошей? Більше. За рахунок чого? За рахунок моїх безпосередніх мовних прав.

Це не означає, що я її купив би для себе, якби її не було в вільному доступі. Мережа велика, непрочитаних книжок ще багато, про книжки, яких у мережі нема, я можу й не дізнатись, та й місця на полицях надто мало... Але дивіться на це більш позитивно: піратська копія в даній ситуації — це як реклама, причому, дуже якісна реклама, яка справді може мене переконати, що цю книжку має сенс купити, щоб подарувати комусь.

Ось і я про це ж: було б бажання — але звідки це бажання візьметься, якщо звичка проводити час із книжкою в людини ще не виробилась, і не виробиться, якщо асортимент загальнодоступних книг формується за залишковим принципом, і їх іще треба пошукати (а як випадково не те нашукаєш, то ще й станеш безхатьком)? Тим більше, ми живемо в часи, коли асортимент розваг аж надто широкий, і часу на книги може й не залишитись.

Ні, це таки ідеал, до якого прагнули — десь приблизно в такій мірі, як оте Ваше ідеальне суспільство, де всі читають тільки ліцензійні копії. Просто той ідеал виглядає якимось більш осмисленим, ніж Ваш.

Пане P.Y., скажіть - ви оцифровуєте старі книжки? От пан Lace інтелектуально чесна людина, бо робить те що йому совість підказує - сам купує книжки, підтримуючи вітчизняного виробника. Я того виробника ненавиджу, хоча теж купую його книжки, і сподіваюсь що він помре від суспільного надбання, навіть від того куцого яке існує сьогодні.

Спотворення старих видань при перевиданні, я сподівюся докладно пояснити на прикладі однієї дитячої книжечки в найближчий час у себе в блозі. Спотворення складаються з трьох чинників: 1) спотрворення тексту, найчастіше це схоже на другий розстріл розстріляного відродження - приведення тексту до чинного правопису, як його бачить редактор, 2) спотворення художнього оформлення, особливо гидотно виглядає в дитячих книжках 3) падіння друкарської культури взагалі, міліметра відступу між рядками заберуть і гарнітуру змінять, і вже хочеться замість паперової книжки читати з CGA монітора з роздільною здатністю 80x25 символів - що те, що те битиме очі.

Сучасні переклади робляться лінгвоінвалідами, часто з російської. Редактори туди ж.. я хочу літературу саме українською мовою а не псевдоУРСР'івською. Найгірше що та вся гидота псує авторів - каже переписати, щоби не було архаїзмів (це не в науковій літературі, де таке зауваження могло бути виправданим, а в художній) і т.ін. Всі ці Драчі з Бажанами, що в Москві навчалися, це обивателі, вони не перекладачі (бо добре вони знають лише одну мову, максимум дві - українську і російську) і тим більше не еліта, а мали і мають великий вплив на видавництва. Ринок не хоче власне української книги, йому потрібні лінгвоінваліди, які подібні на москалів, а справжні фахівці - ні.

Безкоштовний якісний переклад гри престолів -- людина якісно зробила колосальну роботу зарарма, бо  з "українськими" видавництвами працювати западло.

Ну на рахунок перекладів з російської я згоден. Але в українських творах в більшості все нормально. Не знаю, можливо, у вас в Дніпрі там інакше, але в нас на Волині все норм.
Коли я ще ходив в молодші класи, то читав дуже багато. Здебільшого читав книги бібліотеки. Я не бачив жодної поганої книжки за той час (маю на увазі по тексту і картинках, бо стан книжок не завжди був хорошим із-за попередніх читачів (маються на увазі бібліотечні книги)).
Зараз мої сестри (6 і 8 років) часто читають книги, як з бібліотеки так і куплені. Теж не було нічого поганого.