Російськомовна книжка мала набагато ширшу аудиторію
У глобальному масштабі — так, у межах України — незовсім, бо україномовні тут завжди складали більшість населення, і тільки за рахунок їх уміння добре читати обома мовами російськомовна книга повністю перетягла цю частину аудиторії на себе — причому, не за СРСР (де, здавалось би, тотальна русифікація — але ні, українській мові було також відведене певне місце в культурному просторі, з якого її не витискали аж до 90-х), а вже за ринку.
Радянська економічна модель, це коли ваша заробітна плата буде обмежена певними рамками незалежними від вас, а не вашими можливостями. Як показала історія, то така економічна модель є недієвою.
Ну так правильно, але ці обмеження також стосувалися й розподілу мов в інформаційному просторі. А коли обмеження зникли, то видавець міг би й далі заробляти менше, друкуючи книжки українською, але він захотів заробляти більше, щоб їх читали і україномовні, і російськомовні, і за межами України — тому став друкувати російською. Більше в нього грошей? Більше. За рахунок чого? За рахунок моїх безпосередніх мовних прав.
Тобто, якщо ви не вирішите подарувати комусь книжку, то її не купите, про що й була мова.
Це не означає, що я її купив би для себе, якби її не було в вільному доступі. Мережа велика, непрочитаних книжок ще багато, про книжки, яких у мережі нема, я можу й не дізнатись, та й місця на полицях надто мало... Але дивіться на це більш позитивно: піратська копія в даній ситуації — це як реклама, причому, дуже якісна реклама, яка справді може мене переконати, що цю книжку має сенс купити, щоб подарувати комусь.
З чого це ви взяли? Є бібліотеки, є безкоштовні електронні книги, котрі можна завантажувати абсолютно легально. Той, хто хоче саме читати може знайти собі купу цікавих безкоштовних книг, було б бажання.
Ось і я про це ж: було б бажання — але звідки це бажання візьметься, якщо звичка проводити час із книжкою в людини ще не виробилась, і не виробиться, якщо асортимент загальнодоступних книг формується за залишковим принципом, і їх іще треба пошукати (а як випадково не те нашукаєш, то ще й станеш безхатьком)? Тим більше, ми живемо в часи, коли асортимент розваг аж надто широкий, і часу на книги може й не залишитись.
Це скоріше радянський міф, а не ідеал. А читали раніше більше, бо не було інших розваг, та й часу вільного було набагато більше.
Ні, це таки ідеал, до якого прагнули — десь приблизно в такій мірі, як оте Ваше ідеальне суспільство, де всі читають тільки ліцензійні копії. Просто той ідеал виглядає якимось більш осмисленим, ніж Ваш.